Общество закрытого типа

Сумчанин жалуется, что милиция отгородилась от народа

В редакцию «r» обратился сумчанин Леонид СИДОРСКИЙ с жалобой на пропускную систему в Сумском управлении милиции. “Спочатку при вході в міліцію громадянин відкриває масивні залізні двері. Якщо здоров’я слабеньке або маєш багато років, ці двері навряд чи відкриєш. Стоїть громадянин і чекає, раптом дебелі міліціонери будуть виходити чи заходити, і тут потрібно зібратися з усіма силами і спритно прошмигнути в двері у них перед носом, інакше до вечора будеш стояти під дверима…

Далі ще цікавіше: підходиш до першого міліцейського посту, співробітник міліції з видом ненависті до всього світу запитує: «Что Вам нада?» Байдуже вислухав сповідь громадянина, «страж порядку» направляє його до іншого, а той — до іншого. Громадянин телефонує четвертому «стражу порядка», той по телефону задає знайоме запитання: «Что Вам нада?», і вже в четвертий раз громадянин розповідає, «что ему надо». Після чого в слухавці звучить «Щас, ждите»… За день слідчий міліції приймає щонайменше 20 осіб. На те, щоб спуститися з 4 чи 5 поверху, зареєструвати відвідувача в журналі постового при вході в міліцію і піднятися з відвідувачем назад в свій кабінет, слідчий витрачає щонайменше 10 хвилин. На усіх відвідувачів за робочий день — 200 хвилин. Тобто 3 год. 20 хв. він втрачає на ходіння вниз-вгору по будівлі міліції, супроводжуючи відвідувачів. Яким чином слідчий буде встигати проводити допити, записувати пояснення свідків, якщо він майже половину робочого дня витрачає на супровід відвідувачів? Хто з якого будуна завів в міліції такі порядки?”

Как заявил начальник сектора по связям с общественностью Сумского городского управления милиции Владимир КУЗЬМЕНКО, таковы требования внутренних инструкций в милиции: «Мы работаем в режимном учреждении, поэтому контрольно-пропускная система должна быть на высоком уровне. Дежурный записывает каждого посетителя в журнал, а следователь или участковый, к которому этот человек пришел, сопровождает его от одних дверей и до других. Посторонним людям нечего бродить по коридорам, где в соседних кабинетах могут вести допросы или проводить очные ставки». По его словам, встречать и провожать посетителей нужно хотя бы для того, чтобы подозреваемые не могли сбежать. Что касается расчета времени, то каждый следователь принимает всего 4–5 посетителей в день, уделяя каждому около двух часов.