Нові обличчя в дії

Коли Європа та США обговорюють сценарії нападу Росії на Україну, Україна обговорює чергове «нове обличчя» – заступника міністра МВС Гогілашвілі. Точніше, вже колишнього заступника міністра. А ще точніше – не обличчя. Ну, ви мене зрозуміли, не буду ж я тут матюкатися. І коли цунамі гніву схлинуло, журналісти задалися питанням: а хто це такий взагалі? І як людина з російським паспортом та вищою освітою, отриманою чи не в день призначення, без секунди досвіду взагалі могла потрапити на таку високу державну посаду? На таку важливу та особливу, як боротьба з обігом наркотиків. Боюсь помилитися, але, здається, саме цей підрозділ називали найбільш корумпованим у українській поліції. І тут – людина з «новим обличчям» і з такою дружиною – помічницею особисто президента України. Чи могла б будь-яка інша людина, не одружена на помічниці Зеленського, отримати цю посаду? Звичайно, ні. Скажу більше – навіть маючи давні ділові стосунки зі своєю помічницею, будь-яка людина при пам’яті не призначить її чоловіка з такими очевидними проблемами, м’яко кажучи, в біографії на таку відповідальну посаду. Бо всі ми бачимо «рекламу» наркотиків на стінах будинків, парканах – прямо біля шкіл, всі знаємо, наскільки глибоко наркотики увійшли зараз у субкультуру молоді. Словом, величезна проблема. І займатися її нейтралізацією мусять професіонали. «Обличчя року», очевидно, не є таким. Ми маємо справу зі звичайним огидним кумівством. Висловлю ще одну контрверсійну думку у світлі обвинувачень Зеленського у прийомі заборонених препаратів – чи не виконувало «нове обличчя» особливу місію для президента на цій цікавій посаді? Бо насправді чоловіку улюбленої помічниці могли б знайти і більш спокійну роботу з гарним доходом за рахунок платників податків.

Тепер про Байдена і Путіна. Всі, хто міг, уже все розказали, всі, хто не міг розказати, однак розказали. Що ми можемо додати, спираючись на такі факти, як блокада Азовського моря під час розмови Байдена і Зеленського, тобто демонстративної очевидної агресії з боку Росії? А також у світлі прямих погроз військового нападу?

Що процес перемовин триває і Росія піднімає ставки. Їм дуже хочеться напасти на Україну, і їм плювати, скільки загине російських солдатів (про загибель мирних українських громадян там ніхто навіть не згадає, не сумнівайтесь). Тому риторика російських дипломатів почала виходити за рамки їх професії і точно нагадує риторику нацистської Німеччини напередодні Другої світової війни. Вимоги Кремля стають для НАТО все більш принизливими, але, здається, це ще не межа. Байден і Путін говоритимуть незабаром ще раз, вже значно конкретніше, і очевидно, що предметом перемовин будуть Мінські угоди. Росія їх бачить під своїм кутом і хоче змусити Україну їх виконати саме так: повна автономія ОДРЛО, амністія терористам, інтеграція ОДРЛО в Україну і відбудова економіки за рахунок України. Словом, життя нам не буде.

За кілька років, якщо такий варіант буде прийнятий, Україна втратить суб’єктність.
Що ще ми можемо сказати? Що Росія діє за чітким стратегічним планом. У цього плана є декілька варіантів, але всі варіанти зводяться до кінцевої мети – реінкарнації СРСР до 2024 р. Білорусь – готова, Придністров’я як частина Молдови (Молдова наступна, до речі), Абхазія, Південна Осетія як частини Грузії (там також не забариться), можливо, північний Казахстан (але тут, здається, просто не вистачить сил) плюс найголовніший пазл, перлина в короні – Україна, без якої Росія – не імперія, а так, бензоколонка. Якщо не вся, то хоча б третина. Чим вам не гарний початок для перетворення «найбільшої трагедії ХХ століття» у найбільш криваву війну ХХІ століття?

Чому саме 2024 рік? У Путіна в черговий раз закінчуються повноваження президента Росії, і балотуватися ще раз на цю посаду якось зовсім уже паскудно. На Заході, до речі, абсолютно серйозно обговорюють можливість невизнання легітимності Путіна у разі чергового переобрання президентом Росії. Тому стратегічні плани шовіністів Росії – реставрація імперії – співпадають з планами майбутнього імператора (є там такі ідеї, оголошуються придворними стратегами типу Олександра Дугіна).

Звісно, це лише їхні хотєлкі. Що з ними робити? НАТО думає. Байден думає. Європа думає. Багато політиків в Україні – думають. Думає Зеленський у спортзалі,
«…назло завістнікам». Кожен думає про своє. І кожен притомний громадянин України також думає про своє: що я робитиму, якщо російська армія перетне кордон? Зараз не беру до уваги ті приблизно 30%, які приймуть розширену агресію РФ із квітами і тортами. Що робитимуть інші 70%? Від цього рішення залежить доля країни.

До речі, ситуація з «новим обличчям» продемонструвала, окрім всього іншого, докорінну різницю між Україною і Росією. В Росії б звільнили поліцейського і його колегу, що здійснив відеофіксацію. В Україні звільнили заступника міністра МВС.
Щоб спричинити паніку і дестабілізувати ситуацію, Росія, як прогнозують експерти, планує кілька ударів всередині країни. Найболючіший – відключення електроенергії на кілька діб. Уявляєте собі такий блекаут? Кілька днів ви не отримуєте новин, у вас не працює телевізор, інтернет, ви не можете зарядити мобільний телефон, не працюють заправки, магазини, банки, та нічого не працює фактично. У кого котел або електрична плита, взагалі залишаються без можливості приготування їжі та тепла.

Кілька слів про рідний сіті. У рідному сіті о 16.00 уже дуже темно. Ліхтарі тільки включають, і то – через один, і цього світла вкрай недостатньо, щоб почуватися на дорогах у безпеці – як водіям, так і пішоходам. А коли з неба падають сніг чи дощ, то повне враження, що настав блекаут. Кількість аварій минулого понеділка – тому пряме підтвердження. У «Міськсвітло» говорять: мовляв, потрібно міняти лампи у ліхтарях, а грошей немає. Поки що невідомо, чи включені у новий бюджет ці нагальні потреби, але давно зрозуміло, що подібна ситуація з освітленням тягне за собою великі ризики. Плюс, звісно, манера наших людей переходити дорогу і водіїв – кермувати машиною. По п’ятницях увечері на дорогах міста взагалі, таке враження, панує суцільне божевілля.

Тому будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Життя прекрасне. Байден не врятує Україну. Україну можуть врятувати лише самі українці.