Невизнаний геній свого покоління

Володимир Іванович Затуливітер — український поет, прозаїк, публіцист, перекладач та журналіст, лауреат літературних премій імені Павла Тичини та Павла Усенка народився 29 лютого 1944 року у селі Веселе Охтирського району. Школу закінчив із золотою медаллю і вступив на філологічний факультет Сумського педагогічного інституту. В одному зі своїх інтерв’ю він говорив, що читати навчився за «Кобзарем», коли ледь минуло чотири роки. Вірші почав писати ще школярем. Першою школою поетичної майстерності стала літературна студія «Орфей», яка діяла в Сумському педагогічному інституті з 1954 року.

Після закінчення інституту та служби в армії з березня 1968 року по травень 1980 року працював в обласній газеті «Ленінська правда». Наприкінці 1970-х років Володимир Затуливітер уже відомий як автор кількох поетичних збірок. З 1980 року починається найплідніший час його як поета. Розкривається як перекладач, редактор і організатор. 1986—1995 роки працює на посаді завідувача редакції літератури народів СРСР у видавництві «Дніпро». Тоді ж виконує обов’язки секретаря у комітеті премії імені Максима Рильського. Працює редактором відділу дитячого журналу «Барвінок». З грудня 1980 по листопад 1984 — заступник головного редактора видавництва «Молодь». Був одним із фундаторів Асоціації українських письменників. З 1996—2000 рр. — працює редактором міжнародного журналу «Сучасність».

У кінці 2002 року уже не працюючи в журналі «Сучасність», Володимир Іванович перебивався випадковими підробітками. Коштів на прожиття не вистачало. У квартирі відключили електроенергію та газ через несплату. А потім він стає бездомним. Восени 2001 року поет залишає місто Київ та переїздить до села Бучак на Черкащині, де знаходить собі притулок від життєвих негараздів.
У січні 2003 року життя Володимира Затуливітра трагічно обірвалось за загадкових обставин. У цьому ж селі він і був похований. Його твори перекладені англійською, болгарською, литовською, румунською, французькою, хінді та іншими мовами. У архіві поета віднайдено кілька десятків розпочатих прозових творів. До останнього дня — редактор у видавництві «Основи Соломії Павличко» (надомна робота — редагував найскладніші книжки з філософії, літературознавства). Автор 12 поетичних збірок. На честь Володимира Затуливітра названо одну з вулиць міста Суми.