Небажаний контент

ПОНЕДІЛОК, 10 ЛИПНЯ. На московщині коїться щось таємниче. Чи то відбулось придушення заколоту, чи то вдале “повстання” – це не по моєму розуму проблема. Та воно нам і не треба, досить того, що там щось кипить, булькотить і трошки повонює, то воно й на краще для України. Тим більше, що турки зібрались відкрити в нас щось на кшталт авіамодельного гуртка “Байрактар”, а німці чи ремонтну майстерню, чи СТО по “Леопардах” – оце речі зрозумілі і корисні.
ВІВТОРОК, 11 ЛИПНЯ. Почали говорити про евакуацію населення з прикордонних районів Сумщини, яка, між іншим, сама є суцільним прикордонням. Нарешті народилась світла ідея якось врятувати людей від щоденної смертельної небезпеки. Молодець, військова адміністрація! З такими, що втекли звідти самі, спілкувався часто-густо з перших днів війни. Майже всі розповідають, що і лишатись там лячно, і майна шкода. В них там не тільки хати і городи, а ще й худобу мають. До знайомої сумської родини приїхали ще не такі біженці – родичів з Донбасу приймають. Гостинно приймають, але за деякими ознаками бачу, що мають неабиякий клопіт. Ментальна несумісність – реальна халепа.
СЕРЕДА, 12 ЛИПНЯ. Саміт НАТО закінчився. Балачок тепер буде на місяць замість того, щоб спокійно сприйняти те, що є і те, чого не сталось. Тут, у наших невеличких Сумах не зустрічав людини, якій конче потрібно до НАТО. Побити русню, закінчити цю війну правильно – це інша справа, а куди вступити чи не вступати – то тільки з огляду на обставини. У Сумах крадуть електросамокати, припиняють обіг безакцизного алкоголю, працюють численні “самогонні точки”. У кущах сплять громадяни, не зважаючи на комендантську годину.
ЧЕТВЕР, 13 ЛИПНЯ. Чули міф про те, що у Сумах люди виключно толерантні і доброзичливі? Ага, зараз! У супермаркеті біля каси: «Я тут стояла і відходила, а ти лізеш! Так ти ж відходила, а я ветеран! В мене чоловік помер, а воно лізе! Він в тебе від цирозу чи від “бєлочки”?!»
Іноді неприємно усвідомлювати себе належним до пенсіонерської спільноти. Раптом і я колись отак зможу?!
П’ЯТНИЦЯ, 14 ЛИПНЯ. Казав же, що про саміт нам будуть пояснювати довго і детально! Президент сказав, що Україна добилась міжнародної поваги і гарантій безпеки. Даруйте, так в нас вже були гарантії ще в 2014-му! Чи то були не такі?! А щодо поваги, то краще літачків якихось сучасненьких, ракеток. Суто на знак поваги.
СУБОТА, 15 ЛИПНЯ. День минув спокійно – займався побутовими справами, вивів себе на прогулянку містом – майже ідилічна мирна атмосфера. Навіть будинок, в який влучив дрон, відгородили парканом. Фасад помітно відновили. Спало на думку правило YouTube: “Чутливий контент є небажаним на нашому ресурсі”. Проти ночі на вулиці щось почало стріляти і двічі бахнуло. Може завтра вранці дізнаюсь, що воно було. А може й ні. Паніки немає, бо, якщо десь гепнуло, а я почув, значить гепнуло десь, а не в мене в хаті. Егоїзм – це погано, але часом заспокійливо.
НЕДІЛЯ, 16 ЛИПНЯ. Найсвіжіші новини повідомили про два вибухи без жодних подробиць. Наче я рахувати не вмію! Поки гортав новини – ще один вибух – аж граки знялися з дерев. Нам звідси тікати ніяк і нікуди. Мимоволі згадав земляка-класика: “Чому люди не літають як птахи?!” Або, хоча б, як мухи.