Не перебільшуйте недосконалість світу!

ПОНЕДІЛОК, 16 ЖОВТНЯ. Сусіди балакають про ковід. Дивуюсь професійним знанням цих людей, бо про одного знаю, що він відставний військовий, а друга до пенсії працювала операторкою мостового крана. Що не кажіть, а інтернет свою просвітницьку справу робить. Сам цієї халепи не боюсь не тому, що сміливий, а просто набридло боятись. День присвячую створенню запасів провізії на тиждень. Спіймав якусь комаху в запаяному пакеті з вівсяними пластівцями. Зрадів, бо виходить, що пластівці сприяють зберіганню життя навіть в ізоляції.
ВІВТОРОК, 17 ЖОВТНЯ. Змерз. Прочитав, що опалювальний сезон – з наступного тижня. Не потеплішало, але все одно функціоную. Грітись виходжу на вулиці міста, там трапляється багато знайомого, але менш цікавого. Хвилин з двадцять не міг потрапити додому, бо знов хтось із сусідів переїздив, тому ліфт і сходи були заблоковані оклунками з рухомим майном. По-сусідськи мене попросили “постояти і подивитись” біля під’їзду. Погодився, бо і так стояв і дивився. Втім, вартовий з мене такий собі – навіть палив та бавився телефоном на посту. Але минулося, нічого не пропало.
СЕРЕДА, 18 ЖОВТНЯ. Вперше за кілька тижнів довелось скористатися маршруткою. Тримав не свою сумку. Об штани витерла кросівки дуже симпатична, але не моя дитина. Відчув справжній вир життя. Ввечері новини – знов прилетів дрон. За попередніми повідомленнями, цього разу нікого не вбило. Отаке тепер наше щастя. Будинок, в який влучали минулого разу, вже майже відновили, принаймні зовні.
ЧЕТВЕР, 19 ЖОВТНЯ. Так таки, люди живі, але будинки попсувало добряче. Навкруги того, що бачимо на власні очі, існує інша дійсність – війна не закінчується, а розростається в світі. Спілкування із знайомими росіянцями, які лишились по той бік, давно перерване, дуже цікаво, про що вони там собі думають, ті приятелі, яких знав, як адекватних людей. Друзі з Європи пишуть, що в Парижі почали казитись палестинці – дуже жваво протестують на захист сектору Газа. Ті, в тому секторі, яких нищать і ті, які різали ізраільських дітей і ті, хто протестує – то різні палестинці? Не маю на те відповіді. Сам, як істота нормально егоістична, чомусь щиро жалію жителів розтрощених сумських сіл і людей, які там загинули, хоча все це є різні прояви одного процесу.
П’ЯТНИЦЯ, 20 ЖОВТНЯ. Трапилось неймовірне. Пізно ввечорі повертався аж з “Хіміка”, маршруток не було, довелось пішкувати. І мене підвезла абсолютно незнайома людина на пошарпаній “дев’ятці”. Хто цей хлопець, що йому до мене – лишилось загадкою, але тоді відчув, що можна сідати, коли запрошують, хоча, за логікою – “стрьомно”. Хай щастить тобі, чоловіче, а чутки про недосконалість світу дещо перебільшені!
СУБОТА, 21 ЖОВТНЯ. Замерз скажено. Дістав зимову постільну білизну – кожух. Під ним прожив день, під ним і заночую.
НЕДІЛЯ, 22 ЖОВТНЯ. На Соборній потрапив у незвичний натовп. Виявляється, сьогодні поважне церковне свято. Некомфортно. Масові акції краще спостерігати збоку. І коли треба крокувати в ногу, так у мене відразу обидві – ліві.