Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Напередодні наступу

104

росія готує в Сибіру 120 тисяч військових для нового наступу, що розпочнеться, швидше за все, наприкінці весни-на початку літа. Президент Зеленський оголосив, що росіяни готуються мобілізувати до початку літа 300 тис. Невідомо, потрібно ці 300 тисяч додати до тих 120 тисяч, але навіть якщо ні, то це дуже багато. І навряд чи росія зупинить мобілізацію, бо втрати ворог має досить серйозні щоденно, але людський ресурс, порівняно з Україною, там набагато більший, що не секрет.
За рахунок чого ж Україна може перемогти?
Напевне, варто задатися питанням, за рахунок чого Україна перемагала в перший рік війни? Що спричинило успіх Херсонської та Харківської операцій? За рахунок чого досягалися локальні успіхи на обмежених ділянках фронту?
Звісно, ми не військові експерти. Але ми можемо говорити і аналізувати очевидне. На кінець 2022 року ЗСУ ще не перетворилися у важку бюрократичну машину. На той момент ЗСУ ще мали перевагу в дронах, а співробітникам ТЦК не доводилося виловлювати чоловіків на вулицях.
Коли говорять, що ця війна йде в «прямому ефірі», мова не тільки про відео з полю бою, зняте бійцями, прямі репортажі журналістів зі штурмів та таке інше. Мова, головним чином, про те, що обидві сторони «бачать» один одного вглиб оборони на 100 і більше км, а то і більше. Дрони і супутники – це «очі» сучасної війни. Через це неможливо зібрати непомітно ударні «кулаки», бронетехніку для прориву, бо все це враз буде знищено реактивною артилерією. Зате ударні дрони відіграють кожного дня все більшу роль, і тепер вони ганяються не тільки за кожним танком окремо, а й за кожним солдатом. На жаль, наша перевага в дронах на багатьох ділянках фронту втрачена. Не працює щось ідея «збирати дрони на кухні». Не працює, бо є малоефективною і непродуктивною. Натомість росіяни під орудою держави розгортають виробництва шаленими темпами. Так, союзники нам допомагають, але Україна могла б і мусить робити більше. Значно більше. Це теж не новина.
Тим часом військові закликають чоловіків бути чоловіками і вступати в ряди ЗСУ, бо відсидітися однак не вдасться. Тут важко не погодитися: якщо не воювати у ЗСУ, то згодом доведеться воювати в російській армії. Мобілізація на окупованих територіях набирає шалених обертів, і там ніхто не запитує, чи обмежено ти придатний і скількох маєш дітей, хоча принцип «дати на лапу» також працює.
Висловлю непопулярну думку: навіть коли мобілізують всіх чоловіків, їх не вистачить. Якщо воювати тим, що є, так, як є, ставитися до бійців так, як ставляться в багатьох підрозділах, то процес перетворення мотивованої згуртованої боєздатної армії в натовп незадоволених невмотивованих окремих особистостей набере критичних обертів. Подібних прикладів історія знає безліч, і для запуску цього процесу не вистачає двох-трьох серйозних поразок і втрат таких міст, як, наприклад, Харків.
Тим часом голосування за проєкт закону про мобілізацію відкладається ще далі. Спочатку депутати говорили про середину березня, потім про початок квітня, тепер вже кажуть, що раніше середини травня прийнятий закон (коли, невідомо) не вступить в дію. Тим часом, президент нарешті підписав (здається, 10 місяців пролежав у нього на столі) закон про зменшення мобілізаційного віку з 27 до 25 років, а також про введення в роботу системи реєстрації військовозобов’язаних «Оберіг». У найближчих номерах газети і на сайті ми обов’язково розкажемо детально, як це все працюватиме в реальному житті.
Проте, мобілізується не тільки Україна.
Наразі Західна Європа і НАТО на тлі паралічу американської системи державного управління мобілізує зусилля по наданню Україні зброї та боєприпасів. Напевне, скоро будуть сучасні літаки, які мусять вирішити проблеми з російськими КАБами, що стали головною ударною силою ворога. Німеччина оголосила перевірку готовності 600 тисяч (!) військовозобов’язаних, при тому що 200 тисяч у них завжди служать. Світ в цілому і Європа конкретно готується до можливої війни, тут не вистачить місця, щоб перелічити, в яких країнах що зараз активно робиться тільки в публічній сфері. А є ж ще дії, які залишаються цілком секретними для широкої аудиторії. Бо європейці добре розуміють цю просту річ: чим більше успіхів у росії в Україні, тим ця війна до них ближче. Тому європейці й докладають наразі величезних зусиль у всіх напрямках, тому Макрон говорить про французьку армію під Одесою, Шольц летить до Китаю, а Блінкен, хоч і не європеєць, але намалював від США «червону лінію» для путіна, оголосивши, що «Києва росіяни не отримають в жодному разі».
Стримати російські армію буде в 2024-му році вкрай непросто. І щоб не говорив Зеленський про можливий контрнаступ, ні сил, ні зброї для нього в ЗСУ немає. Не скільки через об’єктивні причини і силу ворога, скільки через погане управління державою.
То де ж чекати головних ударів?
Якщо пам’ятаєте, то, за повідомленнями західних медіа, головними завданнями на 2024-й рік росіяни поставили собі захоплення Донецької області (найголовніше, це Краматорськ та Слов’янськ) та якраз Харкова. В 2022-му році Харків вдалося захистити дивом, ім’я якому, в тому числі, й Охтирка. Залишивши стратегічно неважливі для себе Суми глибоку в тилу, росіяни штурмували саме цей районний центр, який стоїть на розвилці двох стратегічних напрямків: на Полтаву і на Харків.
Пройти через Охтирку на Харків і ударити ще й з цього боку, розгорнувши тут свою ініціативу, було б, напевне, ідеальним варіантом для росіян. Тоді Харків опиниться практично в оточенні. Але Охтирку й зараз так просто кацапам не взяти – там багато наших військових, системні лінії оборони, так що ворогу найшвидше буде оточити Харків через Велику Писарівку трасою Р45 далі через Богодухів. Звісно, Богодухів теж потрібно ще взяти, але такий шлях однак зменшує їм ризики. Можливо, це і є відповіддю на питання, чому саме Велика Писарівка наразі так сильно страждає від обстрілів.
Так це чи ні, нам невідомо. Впевнений, наші військові розглядають різні варіанти наступу ворога і готуються його ефективно відбити.
Проте, швидше за все, в 2024-му Суми та область будуть обстрілювати, бомбити, але наступу сюди не відбудеться. Пріоритети у ворога поки що інші. А там побачимо.
Життя прекрасне, якщо воно без москалів. Допомагаємо ЗСУ, чим можемо і навіть більше. Будьте пильними і бадьорими.