Накопичення загроз

Єдине, про що можна шкодувати після закінчення першої частини кантати «Вагнера» «Геть шойгу!» – так це про замалу кількість вбитих руських, збитих гвинтокрилів та літаків. І лише одну спалену нафтобазу. Наче спеціально продемонстровано – в обмежених і завчасно обумовлених лімітах – скільки і кого саме можна знищувати. На самих же «вагнерівців» ніхто по-справжньому не нападав, їм навіть не чинили опору в Ростові при захопленні одного зі штабів російської армії, яка продовжувала без перешкод воювати проти України, словом, «переворот» відбувався напрочуд мирно, державна система наче його не помічала. Тому, з одного боку, витівка пригожина схожа на спільну театральну виставу з відкритим фіналом: мовляв, а тепер здогадайтеся, навіщо це було зроблено, кому вигідно і чим насправді закінчиться і коли. Якою могла бути мета подібної вистави? Одним з варіантів розвитку подій за таким сценарієм могло стати захоплення терористами-«вагнерівцями», наприклад, Курської АЕС із подальшим мінуванням і ультиматумами Україні. Бо підірвати свою АЕС руками своєї ж армії – занадто на даний момент навіть для путіна. Другий варіант: привід для звільнення шойгу і оголошення загальної мобілізації в росії, тобто, замість «спеціальної воєнної операції» – офіційна війна, що насправді розв’язує руки спецслужбам і військовим щодо цивільного населення та його майна. Бо в ході «походу пригожина» спецслужби вже отримали можливість прослуховувати розмови, обшукувати всіх підряд, забирати нерухомість і автомобілі у цивільного населення (у разі, звісно, необхідності). Ну, й нарешті, варіант третій: перевірити, хто втече, хто підтримає заколот, а хто залишиться вірним президенту, тобто такий тест-драйв без жодних очевидних для населення наслідків, зате з очевидними наслідками для так званої еліти.
Але якщо «бунт» був справжнім, то хто стояв за пригожиним і чому події закінчились, так по-справжньому і не розпочавшись? Однією з версій є така, що з «вагнерами» і їхніми командирами тупо не розрахувалися. І всі ці публічні викрики пригожина проти шойгу і герасимова про «де боєприпаси?!» насправді волання про «де бабло?!». І коли бабло таки не дійшло, пригожин вирішив зробити щось таке, щоб на це звернув увагу путін. Спочатку зняв з позицій під Бахмутом свої підрозділи, а коли не подіяло, типу вирушив на москву. путін увагу звернув, записав боязку промову про «удар ножем у спину», але, коли з’ясувалось, що справа в грошах, то гроші заплатили. Звісно, потрібно мати на увазі, що пригожин – фігура не самостійна. Важко сказати, хто саме з високопосадовців і друзів путіна стоїть за ним і грає свою гру, але не виключено й те, що за пригожиним стоять російські «злодії в законі». Бо хіба б міг хтось набрати армію на російських «зонах», якби «злодії в законі» не дали на те свою згоду? У скрутні роки Другої світової сталін також оголосив мобілізацію на «зонах», але тоді «злодії в законі» були категорично проти того, щоб кримінал ставав у лави Червоної армії. Тому на «зонах», куди по закінченню війни повернулись зеки-ветерани (бо по поверненню повернулися і до свого заняття), розпочалася справжня війна, яку назвали «сучою» (бо зеків, що пішли воювати, «злодії в законі» вважали суками, що зрадили крадійські закони). Але зараз жодних відомостей про те, що хтось був проти залучення засуджених, не надходило. пригожин це робив за допомогою держави в особі адміністрацій «зон» та, не виключено, за мовчазної згоди кримінальної еліти. Але чому таке стало можливим? «злодії в законі» вже не такі суворі щодо кримінальних понять? Важко сказати, як кажуть, далеко не експерт у цьому питанні. Проте, є версія: путін, як відомо, свій шлях корупціонера починав у санкт-петербурзі на посаді заступника мера міста собчака, де й зійшовся, з ними за даними багатьох (дуже багатьох) розслідувань. Крали мільйонами доларів, підгрібали під себе нерухомість, порти. І далі, впродовж усієї кар’єри, ця зв’язка, цей бізнес тільки зростав і розширювався, і недарма владу путіна називають ефесбешно-кримінальною, бо ці структури – державна спецслужба і російський кримінальний світ – ефективно між собою взаємодіють на всіх щаблях. Саме тому, до речі, в Україні на роль пахана на початку і планувався двічі судимий і завербований у свій час КДБ віктор янукович, а не хтось інший, більш підходящий. Тож, повертаючись до пригожина і його «походу», можна припустити, що цей сигнал путіну надіслали саме з того, кримінального світу.
Проте, можливо, ми тут помиляємся за всіма пунктами, і справжня сутність «походу пригожина» стане відомою ще не скоро. Для України через події в середині росії наразі нічого не змінилось ні на фронті, ні поза фронтом. Хіба у занадто багатьох людей (може, у відсотків 73?) з’явилася надія, що зараз пригожин заб’є путіна і війна закінчиться нашою перемогою. Теж ще «героя» знайшли. Та жоден із тих, хто воює проти України і підтримує війну, не зробить для українців нічого доброго. Хіба тільки за гроші.
На минулому тижні була ще одна (і залишається) дуже небезпечна ситуація. В українській розвідці заявили, що росіяни технічно готові до підриву Запорізької АЕС, тобто станція замінована з усіх боків, так що, коли вибухне – мало не покажеться. Від цієї інформації багатьох людей реально трухануло, а дехто й побіг по аптеках скуповувати різноманітні лікарняні засоби, що начебто можуть допомогти врятуватись від радіації. Свідомі лікарі тим часом розповсюджують інструкції, як правильно діяти і що насправді потрібно вживати, щоб зменшити впливи радіації. І тільки уряд нічого не робить. Начебто це не національна розвідка попереджає про можливу глобальну катастрофу, а якийсь ведун Арестович. Жодних рухів, жодних звуків щодо підготовки населення до можливого вибуху, евакуації і тому подібного, вкрай необхідного, щоб врятувати десятки тисяч життів. Скажімо м’яко, саме таким чином і формується недовіра до влади на всіх рівнях. Або до публічних заяв розвідки.
У будь-якому випадку – будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Україна переможе.