Між Московщиною і Гетьманщиною

Сумський слобідський козацький полк за більше ніж сотню років свого існування пройшов крізь горнила різних історичних катаклізмів і залишив своїм нащадкам чимало загадок

Окрім того що в 2009 р. ми відзначаємо семидесятилітній ювілей нашої області, в цьому році виповнюється 350 років Сумському слобідському козацькому полку. Створений полковником Гарасимом КОНДРАТЬЄВИМ в 1659 р., він залишив вагомий слід в історії Слобожанщини і козаччини тих часів. Загалом же на сході України існувало 5 слобідських полків, утворених на засадах полково-сотенного устрою та козацького самоврядування. Вони являли собою автономні утворення в складі Московської держави, безпосередньо підпорядковані царському уряду.

Між Україною і Московщиною

Заснування м. Суми стало відправною точкою формування Сумського слобідського козацькому полку. У 1655 р. під проводом осадчого Гарасима Кондратьєва козацькі родини з містечка Ставища Білоцерківського полку на Київщині вирушили в небезпечний похід за Дніпро. Через певний час група з 100 українських родин осіла біля давнього Суминого городища на р Псел. А згодом вони отримали і дозвіл на поселення від московського царя. Хоча як вважає сумський історик Олег КОРНІЄНКО, автор книги про Сумський слобідський козацький полк, на місці нинішніх Сум царським урядом було осаджено українських дезертирів із Правобережної України, які, відмовившись від важкого тягаря кривавих буднів визвольної війни, обрали відносно тихе і спокійне життя під протекторатом Москви. Більш того, в 1657 р. Богдан Хмельницький планував повернути їх до своєї армії силами каральної експедиції, адже вважав їх майже зрадниками.
Недарма Михайло Грушевський з цього приводу зазначав, що, розширивши українські етнічні кордони далеко на схід, українці разом з тим програли головну справу — створення сильної Української держави.

Слобожанщина на той час виконувала своєрідну функцію щита від татар і слугувала буферною зоною між Україною та Московщиною. А наслідки українсько-московської війн, а особливо приголомшений розгром еліти царського війська під Конотопом, змусили пришвидшити процеси формування «московських» козацьких полків на кордоні з Гетьманщиною. Документально відомо, що впродовж жовтня-листопада 1658 р. загони слобідсько-козацьких переселенців у складі царського війська брали участь у поході на Лівобережну Україну проти гетьмана Івана Виговського.

І вашим і нашим

На початку 1659 р. старшина поселень Сумської округи обрала першим полковником Гарасима Кондратьєва, який підтримував приязні стосунки з царськими урядовцями та білгородськими воєводами. Гарасим неодноразово бував у Москві, причому вперше — в кінці 50-х рр. XVII ст., коли відвозив проектні креслення сумської фортеці. В 1687 р. в нагороду за службу царські урядовці записали Кондратьєва до московського дворянського списку, а сина Андрія затвердили стольником.

Однак вірність цареві швидко танула там, де був послаблений контроль з боку московських урядових частин, де не було перешкод для гетьманської агітації, а слобожани, відповідно, мали змогу діяти на власний розсуд. Не варто забувати і про особливості політичної ментальності слобідських старшин — провідної верстви, яка намагалася «сидіти на двох стільцях». Тому як тільки західні округи Сумського полку, що межували з Гетьманщиною, виявили свою прихильність до антимосковського виступу Івана БРЮХОВЕЦЬКОГО у 1668 р., Гарасим Кіндратович поспіхом надсилає гетьману так званий цидульний лист, в якому висловлюється стурбованість за долю «Малої Росії», засвідчується вірність та прихильне ставлення у вигляді «завзятої любові» до «його милості» пана гетьмана.

Сумський полковник, безумовно, був хвацькою і непростою людиною. Змушений іти на певні компроміси з владою, він діяв «багатовекторно» — тихцем підтримував зв’язки з повстанцями, як у випадку з Брюховецьким і ДОРОШЕНКОМ.. Останній, аж до зречення в 1676 р. булави, вважав Кондратьєва «своїм». Та й на території Сумського полку досить вільно ходили листівки Степана РАЗІНА, а, за деякими даними, в Сумах переховувався навіть загін повстанців. Важко уявити, що про все це не знав полковий московський уряд.

Обрання ж у 1669 р. лівобережним гетьманом Дем’яна МНОГОГРШНОГО Кондратьєву взагалі здалося прикрим непорозумінням, яке можна і треба було виправити. Через гінців він почав розсилати листи до суміжних міст Гетьманщини, закликаючи «не піддаватися» новому гетьману. Він навіть зазіхав на булаву. Многогрішний апелював до царя: «…и я в свое время себе не желал, как он, вижу, желает того чину».

Кондратьєви перебували у добрих стосунках також зі стародубським полковником Іваном СКОРОПАДСЬКИМ та миргородським Данилом АПОСТОЛОМ, які на початку виступу Мазепи були його прихильниками. Родичка Скоропадського Олена Михайлівна була одружена з Андрієм Гарасимовичем Кондратьєвим. Чимало родичів сумської старшини також були прибічниками МАЗЕПИ.

Антишведські та антигетьманські настрої в середовищі сумського козацтва суттєво поглибилися лише взимку 1708–1709 рр. з огляду на каральні шведські експедиції та масові репресивні заходи, що здійснювалися московською стороною проти мазепинців власне на полкових землях.

Походи і реформації полку

У 50–60 рр. 17 ст. Сумський полк мав 5–6 сотень. Першими сотнями були Сумська, Ворожбянська, Лебединська, Межиріцька, Краснопльсько-Сироватська, Миропільська.
У 70-х роках їх налічувалось більше десятка. Пізніше ж нові сотні утворилися за рахунок чергового розмежування козацьких і путивльських земель. У 1755 р., наприкінці свого існування, полк налічував 1535 козаків і старшин, обєднаних у 24 сотні.

За рахунок правобережних переселенців на території Сумського полку були засновані села Рясне, Степанівна, Велика Чернеччина, Могриця, Бездрик та інші. А одним із найперше заснованих населених пунктів Сумського полку було Краснопілля. Останню значну переселенську хвилю на землі Сумського полку було викликано подіями Північної війни (1700–1721рр.).До речі, під час цієї війни сумським козакам доводилося брати участь в різних бойових операціях в складі російських військ далеко за межами України. Залучені вони були і до Донського походу проти булавінців, до бойових дій проти шведів під час Сіверсько-слобідського походу Карла ХІІ. У 1725–1731 рр. козаки відзначились у персидських походах, у російсько-турецькій війні 1735–1739 рр.

Сумський слобідський козацький полк пережив і багато реформ за свій більш ніж столітній вік. У 1732 р. з нього створили регулярний Слобідський драгунський полк, а через двадцять чотири роки — Слобідський гусарський полк, який в 1765 р. Ліквідували, як і всі слобідські полки, і створили регулярний гусарський.
Як би там не було, Сумський слобідський козацький полк зробив величезний внесок в справі протидії турецько-татарської агресії та господарському освоєнні колишнього Дикого поля, тобто земель Слобожанщини.

На відміну від більшості козацьких полків Гетьманської України чи навіть Охтирського слобідського полку, чиї документи полкових канцелярій збереглися у вітчизняних сховищах, архів канцелярії Сумського козацького полку загинув під час пожеж 1791,1840 та 1843 рр. Певна частина наявних матеріалів з історії полку (а це переважно офіційне листування із центральними урядовими установами) перебуває у сховищах Російської Федерації. Олег Корнієнко розраховує на те, що найближчим часом український уряд зверне увагу на повернення історичної спадщини в Україну бодай у вигляді копій для її подальшого вивчення, а Сумська обласна та міська ради на виконання численних указів Президента України повернуть історичні назви хоча б сумським річкам. До того ж Гарасим Кондратьєв, як засновник міста і осадчий західнослобідських земель, безумовно, заслуговує не на благеньку гіпсову дошку, яка зараз висить на стіні Свято-Воскресенського храму, а на пам’ятник в центрі міста.