Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Місто-герой, місто-базар

107

ПОНЕДІЛОК, 31 ЛИПНЯ. Сьогоді День жалоби за загиблими людьми, яких на вихідних повбивала росіянська ракета в Сумах. Маю настрій прибрати з карти світу всю ерефію. Це миттєва реакція, треба бути розважнішим навіть у бажаннях, та не виходить.. У їхньому “москва-сіті” якась бавовна. Кажуть, що випадково, але ж вночі – ще одна в тому ж місці. Теж не маю там ні приятелів, ані знайомих, та чомусь приємно. Ні, щоб там батюшки не казали, а ставлення до ближніх таки залежить від того, якого біса вони наблизились.
ВІВТОРОК, 1 СЕРПНЯ. З глибоким задоволенням зустрів звістку про подорожчання електроенергії . За справи наших «Обленерго» тепер спокійний, вони адекватно реагують на виклики часу. Вірю, що інші комунальні служби не пастимуть задніх.
СЕРЕДА, 2 СЕРПНЯ. Евакуйовані друзі розпитують про справи, зокрема, про здоров’я. Їм здалеку ввижаються різні жахіття. Доводиться звітувати, що про стан свого організму нічого достеменно не знаю, бо до лікарів не звертався років із десять. Боюсь я їх. Проте одна приятелька переслала мені перелік болячок, які знайшли в неї кваліфіковані французькі гіпократи – та таке тільки в рамочку та й на стіну, або у червоний куток! Відписав жіночці: “Бачиш, може воно й на краще, що тобі довелось тікати! Хоч підлікують”. Образилась. “Не тікати, а евакуюватись!» – пише. Ну хай так.
ЧЕТВЕР, 3 СЕРПНЯ. “Зроби собі нові зуби, в Сумах ціни помірні, я серйозно кажу”, – чую від багатьох друзів ознаку турботи. Дістали! Навів довідки про ціни для пенсіонерів і зрозумів, що це “серйозно кажу” схоже на жарт. Піклуючись про імідж, позбавляюсь звички посміхатись і їсти. Або роблю це непомітно, аби друзі зосередились на справжніх проблемах. Дратують тривожні сирени, але вже не лякають. Ставлення до тривог у людей змінилось, порівняно з весною-літом минулого року. Тоді як завиє – чутно, як тупотять поверхами, видно у вікно, як поспішають по підвалах. Сьогодні сирени поступались п’яним вигукам у дворі, це хтось щось сумлінно святкував великим колективом: «А коли тепер комендантська година? Та вже минула, наливай».
П’ЯТНИЦЯ, 4 СЕРПНЯ. У Сумах є кілька ринків,. проте базар – де завгодно. На кожному людному тротуарі йде торгівля плодами нашої щедрої землі. Колись з цією торгівлею боролась міліція, потім – поліція, а тепер торгівля майже вільна. Якщо не перейматись відсутністю санітарного контролю, гуляючи, мимохідь можна набрати повну торбу всякого красивого і корисного. На додачу до огірочків і помідорчиків жіночка подарувала букетик петрушки. То хай поп-зірок закидують квітами, а для мене таке прийнятніше.
СУБОТА, 5 СЕРПНЯ. У місті спокійно і спекотно. Ноги рухаються повільно, але сьогодні – куди я хочу. Псел на Луці чудовий, навіть людей поменшало. Проте про сміття цього не сказати – перебуває на довоєнному рівні. Рибалки медитують, пташки цвірінькають, військові воюють десь неподалік. Все як годиться.
НЕДІЛЯ, 6 СЕРПНЯ. Повернувся б на Псел, та треба закінчувати щоденник. Відкриваю всі вікна і двері, та пригадую події тижня. Багато такого, що раніше обсмоктували б місяцями, тепер здається “інфомотлохом”.Пригоди гіркіних, собчучок, заяви мєдвєдєва-бєлочкіна – це таке, що на справжнє життя не впливає. Ховаємо наших загиблих, військових і цивільних, росіянський флот стає підводним, Крим – тимчасовим островом, на фронті гаряче, криваво і малорухомо. Багато чого не так, як хочеться, а так, як є, та воно споконвіку так ведеться.