Комментарии

Юрий ЛУЦЕНКО, министр внутренних дел Украины:
“Я вважаю, що політреформа – це, як казали наші марксисти, “объективная реальность, данная нам в ощущениях”. В даному випадку мова йде не про те, хорошою чи поганою є політреформа. Мова йде про те, що вона не наповнена багатьма механізмами. З моєї точки зору, нерозумно було б боротися проти політреформи як такої, бо це крок на шляху до демократизації країни. Але треба наповнити її змістом, щоб не було різкого перекосу на бік тієї чи іншої гілки влади. Україна не потребує ні маріонеткового парламенту, ні безсилого Президента – ми потребуємо зваженої системи влади, яку можна вибудувати, ґрунтуючись на уже прийнятих рішеннях Верховної Ради. Але треба по цьому шляху іти далі – і Президенту, і Кабінету Міністрів, і Верховній Раді. Я сподіваюся, що саме це і буде зроблено наступного року”.

Николай МАРКЕВИЧ, председатель Сумской областной организации Республиканской партии Украины:
“Считаю, что политреформа для Украины очень важна: новая форма политического устройства страны сделает украинскую политику более ответственной. Партиям, которые победят на парламентских выборах, придется формировать Кабинет министров и, разумеется, отвечать за его действия.

Парламентские выборы-2006 будут последней кампанией, на которой происходит столкновение личностей – следующие выборы будут соревнованием идеологий. Только идеология и личность вместе позволяют сделать правильный выбор.
Голосуя на парламентских выборах, люди будут более осознанно относиться к своему политическому выбору.

Если политреформа не вступит в силу, это подорвет легитимность власти. Отход от политреформы – это шаг назад, который покажет непоследовательность действий власти”.

Ленид МОРДОВЕЦ, народный депутат Украины, первый секретарь Сумского обкома Социалистической партии Украины:
“Я вважаю, що це досить серйозний крок. Ми сьогодні відриваємо пуповину від тих політичних систем, які були утворені на теренах СНД. Нині цю пуповину з авторитарною системою влади розірвали країни Балтії і Молдова, а також інші держави. Але такі країни, як Білорусь, Росія, центральні азійські держави, перебувають у сфері моделі президентських авторитарних форм правління.
Ми робимо крок до Європи. Це стратегічна мета Соціалістичної партії України. Наша партія послідовно, починаючи з 90-х років, коли ще йшла боротьба за українську Конституцію, відстоювала цей принцип. В тих умовах було важко зробити цей крок, оскільки тоді команда президента Кучми хотіла забезпечити в Україні установлення саме авторитарної президентської моделі. Нажаль, і нинішня влада теж успадкувала цю модель, і деякі дійові особи і виконавці, які складають оточення нинішнього президента, не воліють, щоб відбулася зміна системи влади, якісний перехід до демократичної парламентсько-президентської моделі європейського зразка. Це досить дивно, тому що з одного боку декларуэться входження в європейський політичний, економічний і духовний простір, з іншого боку залишаэться стара модель, яка є на сьогодні. Вона є гальмом нашого політичного і соціально-економічного розвитку. Зокрема це підтвердили і ті скандальні події, які відбулися у вересні 2005 року.

Якщо за часів Кучми провідну роль відігравали клани, то за часів нині діючого президента нове оточення, часто-густо його називають кумівським, теж фактично продукувало відновлення і збереження саме старої системи влади. Якби цього не було, то в державі не було б тих системних криз, коли року не пройшло вже змінюється уряд, міняються міністри, прем’єр і т.п.”

Виталий МОИСЕЕНКО, юрист:
“Моё мнение схоже с мнением Министерства юстиции Украины. Меня также волнует, что, когда принималось это решение, не было возможности изучить все нюансы законопроекта, хотя это очень важный вопрос, который требует аналитических исследований и моделирования ситуации. В начале 2006 года могут возникнуть ситуации, которые не найдут правового разрешения. Что будет, например, в том случае, если Кабинет министров примет решение уйти в отставку? Закон об изменения в Конституцию не даёт ответа на этот и другие вопросы”