Коли і за яких обставин з’явився перший президент України

Як голосували наші пращури сто років тому

Вибори були відомі ще за первісно-родового устрою, де загальними зборами роду обиралися старійшини, а пізніше й воєначальники. За часів Київської Русі способом такого волевиявлення було народне зібрання – віче, в якому брали участь усі чоловіки, окрім холопів. Ці своєрідні військові збори населення скликалися за волею князя. Пізніше на зміну вічу прийшла рада бояр, що складалася з наближених до князя феодалів, землевласників та духовенства і мала значний вплив на князя у розв’язанні багатьох важливих питань життя спільноти.

Від козацтва – до УНР
Серед українського козацтва також існували виборні традиції, згідно з якими всі члени вольниці мали рівні права і могли брати участь у козацьких радах. Верховною ж законодавчою владою запорозьких козаків була Січова рада. Всі державні інституції без винятків формувалися тільки шляхом виборів.
Особливе місце в історії становлення інституту виборності за умов відновлення української державності посідали вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки, а також вибори президента Михайла ГРУШЕВСЬКОГО.

Один кандидат на Всеросійських установчих зборах в Україні у 1917 р. міг балотуватися навіть по п’яти округах, а у деяких округах налічувалися десятки партійних списків

Уперше термін «президент України», як вважають чимало істориків, був вжитий під час революційних подій весни 1917 р. у Києві, коли тут зібрався новий український орган політичної влади – Центральна Рада. Автор дуже популярного нині в Україні підручника з історії Орест СУБТЕЛЬНИЙ пише, що «президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського», і далі наводить ще один факт: «19 квітня 1917 р. у Києві відкрився Український національний конгрес, на який зібралося 900 делегатів з усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії. Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради та затвердив Михайла Грушевського на посаді президента». А така шанована організація, як Українське історичне товариство, вважає, що більш обґрунтованим з юридичної точки зору є посилання на ухвалу Центральної Ради від 29 квітня 1918 р., коли був «ухвалений проект Конституції Української Народної Республіки і обраний Михайло Грушевський президентом УНР».

Михайло Грушевський – Леонід Кравчук. І до сьогодні точаться суперечки, хто з них в Україні був першим і більш «народним»

Коли Леоніда КРАВЧУКА запитували кореспонденти радіо «Свобода», чи заперечує він проти того, що першим президентом України був Михайло Грушевський, то Леонід Макарович казав: «Я не заперечую, але погодьтеся, що мене все ж обрав народ. Тому я перший всенародно обраний президент України».

Установчі збори
В день петроградського перевороту, 7 листопада 1917 р., Центральна Рада прийняла ІІІ Універсал, який проголошував заснування Української Народної Республіки як автономії в складі Російської держави. Через два тижні по всій Росії, включаючи Україну, пройшли вибори до Всеросійських установчих зборів. Віковий ценз для виборців становив 20 років, натомість цензи: майновий, письменності та осілості – не застосовувалися. Представники кочових народів мали голосувати в тій місцевості, в якій вони перебували на день виборів. До списків заносилися виборці, які прибули на виборчу дільницю на момент складання списків. Право брати участь у виборах було надано також військовим, які голосували по восьми військових виборчих округах: три з них повністю чи частково були розташовані на території України. Виборчого права були позбавлені росіянки, які перебували у шлюбі з іноземцями, особи дому Романових та солдати-дезертири. Під час виборів до Українських Установчих Зборів обрали 171 депутата з передбачених 301. Серед обраних депутатів було 34 більшовики.

Радянські вибори
Вибори радянської доби практично нічого не вирішували, а саме їх проведення було перетворене на майже ритуальну, помпезно-декоративну процедуру обов’язкового засвідчення громадянами їхнього лояльного ставлення до існуючої системи. Від кожного виборчого округу для обрання висувалася лише одна кандидатура. Державні та партійні органи заздалегідь повідомляли про те, що цей кандидат має відповідати певним вимогам (наприклад, бути жінкою або чоловіком певного віку з вищою освітою і з певною сферою занять). Оскільки програми кандидатів складалися під жорстким контролем державних і партійних органів, вони практично не відрізнялись одна від одної.

Довідка
Українські землі, які належали до складу Росії, під час виборів до Всеросійських установчих зборів у 1917 р. були розбиті на дев’ять цивільних виборчих округів, межі яких у цілому збігалися з кордонами губерній. Виборчі блоки в кожному окрузі тоді формувались на партійній, конфесійній або національній основі.
Загалом на виборах до Всеросійських Установчих зборів в Україні перемогли українські соціалістичні партії: за їхніх кандидатів проголосували майже п’ять мільйонів виборців (понад 60% виборців). У великих промислових центрах України чимало прихильників було також у «правих росіян», російських та єврейських соціалістів і кадетів. Більшовики здобули близько 10 відсотків.

Григорій Санич