Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Помер Георгій Нарбут – художник-ілюстратор, уродженець Шосткинщини

93

Георгій Нарбут народився 25 лютого [9 березня] 1886 року на хуторі Нарбутівці Глухівського повіту, Чернігівської губернії, Російська імперія (зараз – Шосткинщина, село фактично не існує), у сім’ї, яка походила з старовинного, але збіднілого литовського шляхетського роду.

Початкову художню освіту здобув самотужки. У 1906-1917 жив у Петербурзі. У 1896-1906 роках навчався у Глухівській чоловічій гімназії. Деякий час вчився в Івана Білібіна і Мстислава Добужинського. У 1909 удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Симона Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом «мистецького об’єднання Світ мистецтва».

У 1910-1912 працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок Івана Крилова, народних казок і дитячих пісень.

Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін.

Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам’ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912).

У березні 1917 переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Архівовано 12 травня 2015 у Wayback Machine. Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її ректором. В цей період виконав цикл державних паперів Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine., крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки.

Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 разом з Миколою Зеровим, Сергієм Єфремовим, Павлом Зайцевим і Вадимом Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом Максима Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.

До учнів і послідовників Нарбута належать М. Кірнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Леонід Хижинський, І. Мозалевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, Антін Середа, Олексій Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком).

Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)