Зруйнувати Карфаген

Рівень задіяних у кримінальних схемах високопосадовців не може не вражати

Можливо, хтось і здивувався матеріалам слідства, названими «Карфаген», оприлюднених на днях НАБУ. Бо насправді рівень задіяних у кримінальних схемах високопосадовців не може не вражати. З іншого боку, кого чим уже можна здивувати, коли останнім часом підозри і браслети на ноги отримали чи не всі найближчі друзі та ділові партнери, страшно вимовити, самого президента. І займалися вони нічим іншим, як розкраданням грошей на будівництві захисних споруд енергетичних об’єктів.
Та ніхто з них однак не прозябає у в’язниці.

Але в «Карфагені» суспільство має справу з геть іншим явищем. Значно більш глибинним, яке результативно впливало на розвиток держави протягом усієї її незалежної історії, а в останні роки вкоренилося в кабінетах влади не поодинокими призначеннями, а само стало владою.

Суспільство весь час шукало винних політиків у тому, що Майдани і зміни, що слідували за ними, приносили невдачі. Країна ніяк не могла вирватися з тенет корупції. Два-три місяці після перемог революцій минали – і знову панували хабарі та відкати. Політики, безумовно, винні в цих невдачах. Але чи розуміли вони, хто їм протидіє? Хто саме – на іншому боці?

Якась могутня і непереборна сила, що не дає Україні можливостей стати вільною і заможною державою.

Хто ж ці загадкові «вони»?

Менти та інші «силовики» у спілці з криміналітетом. Саме ці організовані злочинні спільноти контролюють Україну. Саме вони і є головною, домінуючою силою. В росії влада практично повністю належить фсб, яке контролює, за невеликим виключенням, бюджети і весь бізнес. Звісно, є люди і структури, які з фсб конкурують і мають свій немаленький вплив, так звані інші «башти кремля», менш із тим, саме ця структура тримає контрольний пакет акцій російської федерації.

За довгі роки війни можна не тільки суттєво збільшити свої статки, а й стати героєм

В Україні цей пакет тримають колишні і нинішні так звані «силовики».

НАБУ наразі лише трохи «відкрило» кришку котла, в якому «варяться» мільярди тіньових доларів. Кол-центри, наркотики, торгівля людьми та інші традиційні протизаконні промисли – щоб їх контролювати і ними управляти, потрібні десятки тисяч людей по всій країні. Бо воно не працює само собою. «Карфаген» проростає з самого низу, має глибоке коріння і давно проникло у всі сфери життя українського суспільства.

Це почалося не під час широкомасштабного вторгнення. І не за президентства Зеленського. Міліцейська і кегебешна мафії розгорнули свою діяльність ще за часів СРСР. І якщо казати про Україну, то Харків завжди вважався «ментовським» містом. Чому саме Харків? Напевне, тому що саме там працювало дуже потужне підпільне виробництво одягу, взуття, сигарет та інших дефіцитних в СРСР товарів. Так звані «цеховики». Щоб працювати у виробничих масштабах спокійно, підпільні бізнесмени ділилися виручкою з тими, хто мусив із ними боротися. Згодом ці величезні за обігом підприємства або частково, або повністю перейшли під контроль силовиків, а за незалежної України легалізувалися і розвинулися в банки, футбольні клуби, страхові компанії, мережі супермаркетів, телеканали, політичні партії та інші легальні види бізнесу.

Ще одне місто, варте уваги – Дніпро. Майже всі українські торгівельні мережі вийшли звідти, купа відомих політиків; банки, страхові компанії, Коломойський, зрештою, й сам Зеленський був зовсім поруч у Кривому Розі.

Ця мафія, по суті, і формувала повістку дня. Не публічно, зрозуміло, бо мафія мусить залишатися в тіні. І чим менше її видно і менше її чутно, тим для неї краще. Але за президентства Зеленського ситуація змінилися. «Карфаген» відчув, що державні інституції послаблені (або вплинув на те, щоб їх послабити), і що є можливість змінити підхід: не підкуповувати, не домовлятись, не погрожувати, а завести і поставити скрізь своїх людей. Тим більше, що в ОП тепер є ті, хто може цьому сприяти.

Важко наразі стверджувати, в яких стосунках перебуває президент країни з представниками «Карфагену» та й чи перебуває взагалі. Але не знати про них у силу хоча б президентської поінформованості він не міг.

Проте системність, з якою захоплювалася держава в останні роки, наводить і на інші висновки.

І в 2021 році мета практично була реалізована. «Держава у державі», тіньова «держава», мафія, «Карфаген», менти, сбушники, силовики, крадії в законі, олігархи – називайте їх як завгодно, стала просто «державою». Бо політична конкуренція різних кланів і «крил», різних силових відомств, різних угрупувань із різних міст, різних партій, яка мала місце в Україні з 1991 року по рік 2019-й і забезпечувала паритет, конкуренцію і можливість розвитку, припинила існування. Спочатку «монобільшість», а потім – концентрація влади в одних руках. І не факт, що це руки Зеленського. Голос, обличчя, неголеність – патріотичний образ, успішно створений професійним актором.

Це був постріл в ногу. Два рази. Тобто в дві ноги. Держава не просто зашкутильгала, вона впала.
Але якщо всередині країни «Карфаген» добре знав, що робити, то зовнішня політика і «тьоркі» з фсб – напевне, не їхня сильна сторона. Хоча насправді ми не знаємо, про що вони домовилися в Омані. Хто кого першим «кинув» і хто порушив домовленості у лютому 2022-го. Чому зірвалася Стамбульська угода в квітні? І чи не стоїть за тезою «битися до останнього українця» буквальне трактування? Тобто довести війною країну до повного краху, людей – до відчаю та виснаження, а потім голосами (руками, тобто референдумом) тих же зневірених людей підписати капітуляцію і здати країну?

Бо за довгі роки війни можна не тільки суттєво збільшити свої статки, а й стати героєм. Можна до кінця розвалити всю державну та політичну архітектуру і вибудувати державу (або що від неї залишиться) виключно під себе. Під «Карфаген».

У 2022 році до традиційних «бізнесів» додався «бізнес» ТЦК. Ми ж не будемо зараз прикидатися невинними необізнаними громадянами і стверджувати, що ТЦК «просто роблять свою роботу»? Звісно, що роблять, і за даних обставин справляються з нею добре. Але ж ми знаємо і про те, скільки треба заплатити за ту чи іншу незаконну послугу, і обіг цього «ринку» разом із переправленням за кордон сягає мільярдів доларів на рік. І тільки лінивий не говорив, що президент тримає дивну мовчанку стосовно мобілізації і всіх проблем навколо неї, хоча чітко розуміє, що саме провалена мобілізація є однією з найголовніших загроз суверенітету країни. Це якось пов’язано між собою чи ні?

Думаю, президент бачить цифри звітів: за місяць мобілізовано необхідні 30 тисяч. На все інше можна поки що закривати очі. Деталі нікого не цікавлять, коли є такий ґешефт. путін відпустив за кордон усіх незгодних і небажаючих воювати спочатку безкоштовно, а потім став забирати майно у тих, хто не мовчить; у нас «обілєчують» тих, хто не бажає воювати, одразу, напевне, через те, що майна в них не так і багато.

Та, може, все зовсім і не так однозначно.

І український «Карфаген» насправді глибоко патріотичний: сьогодні відмиває гроші на наркотиках, а завтра запускає зграю дронів на російські НПЗ. Не здивуюся, якщо з відмитих коштів вони донатять у фонд якогось Притули і десятину віддають на церкву (конфесію не підкажу).

У такому випадку, як будь-яка система, «Карфаген» мусить дбати про своє майбутнє і свою безпеку. І звісно ж, захоплення росією України приведе до або знищення «Карфагену», або до суттєвого скорочення впливу. Іншими словами, якщо подивитися на проблему з іншого боку, то звісно ж, «це бандити, але це наші бандити».

Якщо це так (а виглядає, що частково це так і є), то викриття НАБУ призведуть до спротиву «Карфагену». І якщо буде поставлено під загрозу існування системи, то система почне шукати вихід. Перший – знести НАБУ. Найпростіший. Пробували – не вийшло. Але можна пробувати ще. Другий – повний контроль над країною. Зеленський, можливо, такого контролю не дає, залишаючи досить багато простору для себе і своїх друзів. Тож як варіант – посунути якимось чином Зеленського заради людини з «Карфагену». Хто це може бути і яким чином? Шантаж, фізичне усунення, домовленості, військовий переворот під час перемир’я. І тоді громадяни України опиняться в заручниках «Карфагену». Чи закінчиться війна тоді? Навряд чи. Але тоді точно воюватимуть усі.

Інший варіант – домовитися з ворогом. Канали зв’язку є. Інтереси збігаються. Бандитам і ментам плювати на геополітику, на відміну від ефесбешників.

Це був постріл в ногу. Два рази. Тобто в дві ноги. Держава не просто зашкутильгала, вона впала

А тепер уявіть, що хоча б половина з прочитаного – правда. Неймовірно ж, так? Та не може такого бути. Але якщо прийняти «Карфаген» за правду, то це логічно пояснює все, що відбувалося з країною останні 35 років. Ось про що йдеться.

Автор не має доказів чи фактів, автор будує свою оповідь, спираючись на власний життєвий досвід, свідчення людей та спостереження.

Так що ласкаво просимо до «Карфагену». Це не щось абстрактне. Це конструкція, в якій ми досить довго існуємо. І якщо «Карфаген» мусить бути зруйнований, як казав давньоримський сенатор у кінці кожної своєї доповіді, то варто нагадати, що війна між Римом і Карфагеном тривала 110 років.