Херсонський волонтер “дядя Гриша” відвідав Суми

“Дядя Гриша” – то псевдо, або, як тепер кажуть, позивний. Насправді цього чоловіка звуть Григорій Миколайович ЯНЧЕНКО. Він інвалід, пересувається на візочку, але вже відвідав майже всі значні міста України. Місія, яку він собі свідомо обрав – допомога ЗСУ, наближення нашої перемоги і, як похідне, – нарешті миру і спокою для українців. Трішки детальніше про цю людину. Григорій Миколайович постійно мешкає у Херсоні, між тим, не сидить на місці, постійно подорожуючи містами України. Ще до кінця 2021 року зібрав 4 мільйони гривень для української армії. З початку справжньої війни з росіянцями, тобто з 2014 року, Григорій Миколайович поставив собі за мету підтримати Україну. Якщо фізично не в змозі, то можна збирати кошти. Дядя Гриша їздить з міста до міста, зупиняється там, де багато людей, і збирає кошти, які наблизять перемогу, врятують багато життів. Має відпрацьовані схеми: три тижні – три міста, потім – відвезти зібране на фронт, і знов до роботи, бо, як він каже, “на війні відпусток немає”.

Роботи ще років на 70
Після перемоги також не очікує спокою: «Який відпочинок? Після війни з’явиться багато людей з інвалідністю, родин загиблих, дітей-сиріт. Їм потрібна буде допомога. Тому в мене на найближчі 50-70 років роботи не зменшується». У нас планував працювати на Центральному ринку та в інших багатолюдних місцях. Поспілкувався з Дядею Гришею 21 серпня, відразу по його прибутті до Сум. Ось що розповів цей незламний чоловік у тільняшці і краповому береті, сидячи в інвалідному візку під прапорами України, червоно-чорним – ОУН-УПА та неофіційним прапором славного Херсону:
«На зараз я забезпечую дві військові бригади, я фізично не можу щось забезпечити більше. Дуже задоволений з того, що завдяки телебаченню, радіо, газетам, розповсюджується інформація, що я не жебрак, а волонтер. З 2014 року займаюсь цим, допомагаю військовим. Моя допомога – краплина в морі, але з краплин складаються струмки, зі струмків – річки, а з річок – моря. Я не міг допомагати військовим іншим способом, і вирішив допомагати в такий спосіб”. Пан Григорій згадував, що головною підтримкою у волонтерстві й в житті для нього була дружина, якої вже чотири роки, як немає на світі. Світла пам’ять цій жінці. До захоплення росіянцями Херсону Григорій Миколайович збирав кошти на вулицях міста, потім, звичайно, зробилось небезпечно. Ось що розповів Дядя Гриша про свою евакуацію:” Все чекав, що ось-ось місто звільнять українські війська, але мене попередила одна людина, прізвище якої не варто згадувати, аби не “підставити”. Сказав мені чоловік просто і відверто, що катаюсь вулицями останні дні. І деякі документи показав, серед яких було посвідчення працівника ФСБ. Як не повірити! Друзі, яких, звичайно, також не назову, взялись мені допомагати. Наприкінці вересня переховувавсь на квартирі в одного з них, потім мене вивезли баркасом і далі – на вільну українську територію”. Про цікавість росіянських спецслужб до своєї особи пан Григорій впевнено стверджує, що він був потрібен як знана в місті фігура. “Вочевидь, вони хотіли записати відео, в якому я б виступив з підтримкою “нової влади”, і використати цей ролик для підготовки референдуму про “добровільне і одностайне” приєднання херсонців до ерефіії, – розповідав нам Григорій Янченко. – Тому довелось переходити на нелегальний стан. Тільки но мене встигли вивезти, на квартирі, де я переховувався, влаштували обшук, перевернули все догори дригом – хтось таки “настучав”. Взагалі, ми не так боялись російських військових, як місцевих колаборантів”. Про початок волонтерської діяльності у 2014 р. пан Григорій згадував: “Спочатку ми ще не розуміли, що саме потрібно військовим. Коли вже відвідали перший, другий раз військові підрозділи, тоді усвідомили – скільки і чого саме не вистачає. Тоді відвозили українським воїнам теплі речі, взуття, білизну, шкарпетки. Також ще й продуктові набори, кавуни, дині, огірки. Як тільки з’являвся новий запит – у наступній поїздці везли усе необхідне”. Наразі найактуальніша річ – дрони. У 2024 році Дядя Гриша розпочав свій тур по Україні. 7 місяців – 24 міста. Тур, який розпочався ще у січні, завершується у серпні у місті Суми. За словами чоловіка, зібраних коштів у кожному місті, вистачає приблизно на 5 дронів. Пан Григорій вдячний всім землякам за тепле ставлення і розуміння. Також дякує волонтерам: “Ви розумієте, що сам я б зміг зібрати гроші, аби закупити все, але відвезти було б дуже складно”. Про себе каже: “Я не “зірка”, я українець”. Так і поводиться, так діє. Тож наша шана мужній і мудрій людині!

Насправді можливості людини важко обмежити. Наш гість – взірець української незламності

Довідка
Григорій Миколайович Янченко народився 3 липня 1947р. у м. Ічня Чернігівської області, в сім’ї робітників. У 1966 році був призваний до лав радянської армії, проходив службу у місті псков у псковській дивізії, яка брала участь у придушенні повстання в Чехословаччині, де Григорій отримав численні осколкові поранення. Після демобілізації працював на ДСК міста Херсона. На початку дев’яностих розвинулася гангрена в кінцівках через давні поранення, внаслідок численних операцій Григорій став інвалідом та вийшов на пенсію. Почав займатися волонтерством в 2014 році.
Григорій Янченко є переможцем конкурсу «Благодійна Херсонщина—2014» та Національного конкурсу «Благодійна Україна—2014» у номінації «Благодійник — фізична особа», почесним громадянином Херсона. Лицар ордену «Народний Герой України». Має відзнаку Президента України «Золоте серце» (5 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема, під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та подолання її наслідків.

Олексій Сікорський, Панорама, №35-2024