Евгений ПОЛОЖИЙ рассказал изданию BBC Україна о своей новой книге

BBC Украина взяла интервью у известного украинского писателя,
редактора газеты “Панорама” Евгения ПОЛОЖИЯ.

Євген Положій: мій герой – аполітичний

Євген Положій працює у Сумах головним редактором газети “Панорама”.
Багато мандрує світом, займається громадською діяльністю і пише
книжки.
Його чергова книжка – “Юрій Юрійович, улюбленець жінок” увійшла до
довгого списку номінантів щорічної премії “Книга року ВВС-2012”. Як
зізнається Євген Положій, він присвятив цю повість усім українцям
свого покоління, зокрема тим, хто знайшов свою долю за межами України.
Євген Положій: У книжці – історія людини, досить смішна і одночасно
печальна, – яка мріяла стати вчителем в Україні, працювала у
піонерському таборі, головним редактором газети, але, зрештою, стала
успішним кондитером у США. Насправді, це історія цілого покоління, яке
через різні обставини змушене було шукати щастя не в Україні. Бо його
тут просто не було для них.
ВВС Україна: Як би ви визначили жанр повісті?

Євген Положій: Яким жанром можна визначити розповідь про сучасне
життя? У мене є свій стиль письма, я його називаю “мізантропічний
гуманізм”. Тому скажу, що повість написана у жанрі “мізантропічного
гуманізму”.
ВВС Україна: Як ви уявляєте свого читача, його звички, смаки, для кого
ви писали, для якої аудиторії?

Євген Положій: Це люди. Не птахи і не тварини, бо наразі вони не вміють читати, або ж ми про це не знаємо. Тому я писав для людей. Однозначно.

ВВС Україна: Яку останню книжку ви прочитали?

Євген Положій: “Сон кельта” Маріо Варгаса Льйоси. Як завжди, він вміє
здивувати. За два останні роки на мене найбільше враження справив його
роман “Війна кінця світу”. Феноменальні враження. І тепер “Сон кельта”
мене знову надзвичайно вразив.
ВВС Україна: Ви сказали, що ваша книжка смішна. На вашу думку,
радянське минуле, звичайне життя дітей, піонерів, молодих людей тепер
можна описувати лише з гумором? Адже справді багато речей, які тоді
вважалися нормальними, тепер викликають посмішку.

Євген Положій: Можуть бути різні тональності і різні кути. Але Юрій
Юрійович – персонаж, на якому “не висів” тягар політичної радянської
системи, як і на багатьох інших молодих людях. Він про це не думав
навіть. Він жив своїм життям і був політично неосвіченою людиною. Тому
оповідач розповідає про смішні моменти життя, про те, яким він був
легким і чесним.
ВВС Україна: Що для вас особисто означає той період історії?
Євген Положій: Дитинство, юність завжди згадуються з ностальгією, бо
це наша молодість. І на які б історичні часи не припало дитинство –
якщо це, звісно, не період війни, голоду, страждань – людина завжди
згадує своє дитинство, підліткові роки із радістю, ностальгією, з
легкістю. З “нестерпною легкістю буття”, як сказав би у такому випадку
Мілан Кундера.
ВВС Україна: Чи достатньо в українській сучасній літературі творів, що
присвячені радянському минулому, періоду Брежнєва, до розпаду СРСР? Чи
не вважаєте ви, що це ціла “скарбниця” для письменників?
Євген Положій: Мені важко судити, достатньо чи ні. Якщо книжка гарна,
цікава, то не важливо, який період історії там відображений. Головне –
що це цікаво. Я у книзі не акцентую на якихось політичних подіях. Мій
герой – аполітичний, політика пройшла повз нього, була дуже далеко від
його життя. Окрім 1991 року, коли ті події торкнулися його більше.
Для публіцистики, мемуаристики важливо говорити про те, чи достатньо у
нас таких матеріалів, і тоді би ми сказали, що так, їх замало. А в
художній літературі – це не дуже важливо. І я й не ставив завдання
відбити час у повісті. Він сам відбився.
ВВС Україна: Чи вам доводилося чути відгуки на “Юрія Юрійовича” від
молодих людей, які не жили у той період, що і ваш герой, і ви
особисто?

Євген Положій: Молодь читає із задоволенням і сміється. Якось я їхав у
потязі, і чув, як студенти читали уголос “Юрія Юрійовича” і сміялися.
Я підійшов, запитав, що за письменник, вони відповіли, що не знають, я
також сказав, що не чув про такого ніколи. Проте мене дуже тішить, що
мою книгу читають люди різних поколінь, у тому числі ті, хто народився
після розпаду СРСР.

ВВС Україна: Чи багато ви знаєте людей, схожих на Юрія Юрійовича, які
у ті часи не могли реалізуватися у своїй країні, але зробили це за
кордоном? Тоді ж це були рідкісні винятки…

Євген Положій: Юрій Юрійович – це реальна людина. Його історія,
звісно, не зовсім така, як описана у книзі, але те, що він працював
вожатим у піонерському таборі і те, що він став кондитером у
Солт-Лейк-Сіті, одружився саме так, як описано у повісті – це правда.
Коли він приїздив в Україну, я довго з ним спілкувався, бо він справді
зник давно із цього життя, і ми не знали, де він і що робить.

ВВС Україна: До речі, у повісті, на відміну від назви, не надто він
щасливий у стосунках із жінками, навіть навпаки, він аж ніяк не їхній
улюбленець…

Євген Положій: Не був щасливий, бо занадто серйозно до цього ставився,
мабуть. Насправді для мене також загадка як для письменника і для
людини, чому його не любили дівчата. Проте, він таки улюбленець
жіночої статі – адже є ще мама, дружина і доньки.
А повертаючись до запитання про долю, подібну до долі Юрія
Юрійовича… Насправді, дуже-дуже багато людей мого покоління виїхали
до Польщ, Португалій, Іспаній і, на жаль, там і залишилися. Але долі у
них склалися досить успішно. Живуть нормально, не гірше, ніж тут. Але
мені шкода, що так багато освічених, гарних, порядних людей живе по
світах, а не в Україні. Але вони вже відрізаний шмат.

По материалам www.bbc.co.uk