Елеватори Сумщини працюють з низькою оборотністю

Як працюють елеватори Сумської області на кордоні з ворогом, розповів заступник керівника ФГ «Урожай» Володимир Шевченко

– Розкажіть про роботу елеватора на цей час: які проблеми зараз найболючіші?
Володимир Шевченко: Основна і найбільша з проблем — відсутність нормальної логістики залізничним транспортом. При потужності нашого елеватора завантажувати 54 вагони за добу ми відвантажили за останні два місяці трохи більше, ніж по 100 вагонів. Навіть порахувати важко, коли ми зможемо відвантажити кукурудзу минулого урожаю такими темпами. Я вже не кажу про цьогорічну продукцію, пише Elevatorist.com.

– Як зараз працюєте в плані логістики? Які шляхи пріоритетні і наскільки вони швидкі? Скільки в середньому коштує логістика зараз?
Володимир Шевченко: За кордон зазвичай вагони йдуть дуже довго, до 2 місяців, подекуди і більше. Є напрямки, по яких вони зовсім «застрягли» і не рухаються. Покупці готові оплачувати за продукцію лише після її доставки на місце призначення і вивантаження. З іншого боку, за доставку вагонів потрібно оплачувати відразу. Тому виникає гострий дефіцит оборотних коштів. Сьогодні у нас близько 150 відправлених вагонів чекають своєї черги на вивантаження. Також лякає ціна за перевезення зерна. Якщо торік тонна перевезеної кукурудзи з нашого регіону у вітчизняні порти нам коштувала близько 700 грн, то в цьому році пропонують доставку приватними вагонами близько 2200 грн за тону, а вагонами Укрзалізниці — до 3000 грн/т. Мені не зрозуміла позиція «Укрзалізниці»: дизель подорожчав лише у 2 рази в порівнянні з минулим роком, а тариф на перевезення зріс більше ніж у 4 рази. Мені здається, таке відношення до товаровиробників нічим необґрунтоване, окрім ажіотажу на ринку.

Возимо свою продукцію у вітчизняні порти і власним автотранспортом. Витрати складають близько 1700 грн/т. Наймані машини готові везти 2600-2800 грн за тону. Я вважаю, що такі ціни теж спричинені складною ситуацією у сфері перевезень, і цим користуються власники вантажівок. Ми не можемо дозволити собі возити найнятим автотранспортом, бо ціна реалізації виходить нижче собівартості вирощеної продукції. При таких умовах фермер просто не виживе.

– Чи змінилося щось у роботі з трейдерами з огляду на обставини?
Володимир Шевченко: Якщо в минулому році ми вивозили вирощену продукцію на українські порти, то в цьому році трейдери нам пропонують везти на західні кордони. На деяких з цих напрямків великі черги вагонів, або ж вони зовсім «непроїзні». Тому, проаналізувавши ситуацію на прикордонних переходах, мусимо відмовляти таким пропозиціям. Наприклад, компанія «НІБУЛОН», з якою ми активно співпрацювали до початку війни, зараз купує зерно на інших елеваторах. Деякі трейдери, яким ми продали продукцію ще до військових дій, не мають змоги забрати зерно до цього часу, ми переглядаємо тарифи на зберігання, знаходимо компроміс.

– Чи змінилася робота з фермерами, якщо ви купуєте у них зерно? Наскільки вони зараз, у вересні 2022, готові продавати вирощене?
Володимир Шевченко: Сьогодні закупівлю у фермерів ми не робимо. Для того, щоб займатися закупівлею сільгосппродукції у товаровиробників потрібні дві речі: наявність оборотних грошових коштів та вільне місце на елеваторі. Зараз цього всього бракує. Ми плануємо (принаймні, дуже стараємося) звільнити місце хоча б для свого майбутнього врожаю пізніх зернових. Багато фермерів готові продавати свою продукцію відразу після збирання урожаю. Вони знаходяться у таких самих складних умовах, як і ми, їм також потрібні кошти. Фермерам, з котрими працювали вже не один рік, ми змушені відмовляти. Пропонують на продаж, в основному, ранні зернові.

– Коли ви очікуєте позитивні зміни у цих аспектах: логістика, трейдинг, співпраця з фермерами?
Володимир Шевченко: В таких складних умовах важко що-небудь прогнозувати. Але ми не втрачаємо оптимізму і надіємося, що ситуація в Україні все ж покращиться. Ціни на зерно поступово збільшуються у світі. Хочеться, щоб ця тенденція збереглася і надалі, це допоможе українським товаровиробникам подолати поріг беззбитковості у аграрній справі. Надіємося, що ситуація з логістикою вирішиться, і у нашій країні з’явиться більше вільних вагонів, для перевезення вирощеного урожаю. Також хотілося б, щоб держава більше переймалася проблемами аграріїв (зокрема врегулюванню тарифів на залізничні перевезення), тому що сільське господарство складає основу української економіки й суттєво впливає на її безпеку та стабільність.