Двадцять вісім “хатєлок”, які аж ніяк не налякали світ

ПОНЕДІЛОК, 17 ЛИСТОПАДА. Сеанс зв’язку з Іспанією. Не тільки телефонний. Від друзів і земляків приїхала гуманітарна допомога – пакунок одягу на зимовий сезон. Речі добрі, якісні, але з іспанською зимою несумісні. Подякував людям, хай бувають здоровенькі. Хоч там. А щодо повернення в Суми – не став питати, бо пригадалось класичне, про “свою долю і свій шлях широкий”.

ВІВТОРОК, 18 ЛИСТОПАДА. Прочитав, що в Сумах почали перекривати воду. В мене поки є, навіть гаряча. Привів себе у пристойний вигляд, навіть деякі лахи замочив у тазу, та й пішов собі у різних справах. У місті чути вибухи, але перехожі не звертають на них увагу. Про холодний вітер люди говорять з більшим роздратуванням, ніж про такі банальні дрібниці. Про щось на кшталт катастрофи з водою дізнавсь, коли вже повертавсь увечері. Купував порцію пельменів, а продавчиня, моя добра знайома й питає: “Як же ви їх зварите? Води ніде немає!”. Жартую у відповідь: “Так, сирими з’їм!”. Дарма сміявся. З водою якась нештатна ситуація або ще гірше.

СЕРЕДА, 19 ЛИСТОПАДА. Повний день витримав без води. Не варто розказувати, як це воно, бо всі знають. Спостерігав черги за “технічною”. Сам рятуюсь власним аварійним запасом, який тримав завжди, ще з тих епічних, довоєнних часів, коли через аварію перекривали водопостачання на Курський мікрорайон. Зранку, як годиться, промив очі і заварив чай. Навіть на унітаз вистачило. Головне джерело інформації по проблемі – що люди у чергах гомонять. “Та должні ж якось зробити!”, – кажуть люди. Чи то вони так моляться? Влада з населенням комунікує суворо, лаконічно, щоб не сказати “через губу”. “Аварія, – пояснюють. – Працюємо”. Місцеві новини повідомили, що навіть нарада якась зібралась. Що, важко?! Попусте! У Тернополі, Львові, Харкові чергові масовані атаки, вбили людей. Це вже назавжди.

ЧЕТВЕР, 20 ЛИСТОПАДА. З’явилась вода. Навіть гаряча. День присвячую пранню, вичищанню, вимиванню всього, що тільки є в хаті. Зовнішнього світу наче не існувало до пізнього вечора, аж поки не вирішив підбадьориться останніми новинами. О! Штатівці разом із росіянцями втяли новий “мирний план” аж із 28 пунктів. Там, начебто, про Україну, але без України. Оголошують тільки деякі, з різних джерел, те, що почув виглядає зухвало, відчайдушно і злегка пришелепкувато.

П’ЯТНИЦЯ, 21 ЛИСТОПАДА. Тааак, на сьогоднішній день росіянські “28 пунктів” – це не смішки. Їх подають як остаточний ультиматум Зеленському від Трампа. З “дедлайном” до наступного четверга! Тільки не кажіть мені, що корупційна справа з “Енергоатомом” цьому не посприяла. Прослухав промову президента. Не бачив Зеленського таким розгубленим і пригніченим навіть у лютому 2022 року. То що ж, Олександровичу, ти тоді не зламавсь, не втік – молодець. Але ж ти присягавсь боронити Україну від усіх ворогів без винятку, так давай, не відступайсь. У житті трапляється, що вороги – не орки якісь, а свої, добре знайомі і цілком симпатичні люди. Чи не знав?! Для себе особисто ставлю тему на паузу. Без істерики на тему “Зрада! Всьо пропало!”. Дідо Дональд вже увесь світ дістав своїми “дедлайнами”, а він же ж на цьому глобусі не сам-один.

СУБОТА, 22 ЛИСТОПАДА. У будинку ніяк не можуть повноцінно налагодити теплопостачання. Люди повиїжджали, у багатьох квартирах залишились перекриті вентилі на батареях. На дверях під’їзду – список квартир і благання до їх мешканців. Глухий кут – той, хто відсутній, не прочитає. Абсурд добре укорінюється і на місцевому рівні. Прилітав БпЛА, але то таке.

НЕДІЛЯ, 23 ЛИСТОПАДА, Дощ і вітер. Не хочу нікуди пхатись, навіть по хліб. Маю сухий окраєць, ще є декілька життєрадісних тем для інших дописів, на цьому й задовольняюсь до наступного тижня.