Денис Метла з Сумщини загинув на фронті

Старший сержант Національної Гвардії України, Метла Денис Володимирович героїчно загинув 13 березня 2026 року під час виконання бойових завдань. Внаслідок влучання ворожого FHV дрону захисник отримав поранення, несумісні з життям.

Народився 13 червня 1996 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в сім’ї. Навчався у ЗОШ№ 12. Після школи юнак вступив до ПТУ-13 (зараз – ДНЗ «Шосткинський центр професійно-технічної освіти») та отримав спеціальність «Водій автотранспортних засобів».

Трудовий шлях Денис розпочав на одному з підприємств Шостки водієм. За словами матері Олени Петрівни, її син з юності цікавився технікою, автомобілями, радіодеталями. Обожнював атівки та мав власну. І вдома, і на роботі лагодив «залізних коней» самостійно, не звертаючись по допомогу. У цій сфері він мав справжній хист і широко використовував його.

З 2018 року чоловік проходив строкову службу в Житомирській області у складі пожежної роти. 13 жовтня 2020 року він підписав контракт з однією з військових частин та приєднався до лав Національної Гвардії України.

Після початку повномасштабної російської агресії боронив рідну Сумщину, а пізніше – воював на фронті. За позивний обрав собі «Німбус» – назву чарівної мітли з казки про Гаррі Потера, з огляду на власне прізвище. Займав посаду дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів. Затишна батьківська оселя поступово перетворилася на міні-майстерню – повсюди лежали найрізноманітніші запчастини до дронів, які Денис Володимирович збирав власноруч. Він мав настільки значний досвід у даній сфері, що міг по звуку БПЛА визначити тип літального апарату і навіть «чий» він – наш чи ворожий…

Спокійний, врівноважений, надзвичайно розумний і здібний, турботливий до своїх рідних – таким назавжди запам’ятають його всі, хто знав і любив. Про військову службу намагався розповідати небагато, щоб не додавати переживань дорогим людям. Кожного дня родичі молилися за свого Дениса – єдиного сина, гордість і надію.

Родина бачила його востаннє 8 березня. Тоді Денис приїздив у коротку відпустку привітати дорогих жінок, маму та бабусю. «Синочок, не дай Боже з тобою щось станеться!», – мимоволі вирвалося у мами. Він повільно поклав голову на плече та тихо промовив: «Тобі подзвонять»…
Їй дійсно подзвонили. Через п’ять днів…

Йому ніколи не виповниться 30 років…

Вічна пам’ять і слава Герою!