Братні ракети

До України йдуть морози. До України йде зима. До України йде Путін. Але це неточно. У Байдена сказали, що мають чотири тижні для того, щоб запобігти російській агресії. До цього часу США мусять визначити, чи вводитимуть санкції щодо «Північного потоку-2», але навряд чи тільки в цьому справа. Напевне, американці щось знають більше. Натомість, у Кремля майже все готово для війни.

Російські пропагандисти з усіх прасок розповідають російському ж народові про майбутню війну, і російській народ в основній масі вже дійшов до другої мілітаристської стадії – «давно час показати тим хохлам, хто у домі господар». Попереду третя, остання стадія – мітинги з вимогою звільнити російськомовних від ярма бандерівців. Так що російське суспільство війну підтримає, можна в тому не сумніватися. З іншого боку, війну з Японією в 1905 р. російське суспільство також підтримало. Відбувся неймовірний вибух патріотизму – газети, мітинги, тости. А того, хто висловлював хоча б мізерні сумніви в необхідності війни, могли і побити як японського шпіона та зрадника. І чим воно їм допомогло? «Врагу не здайотся наш гордий «Варяг»!» – переробили хіба що для власних потреб чужу пісню, а так – поразка та суцільна ганьба. А здавалося ж від початку – скільки там тієї Японії? Отож.

Знаючи люди кажуть, що людські втрати не зупиняють Путіна. Скільки там? Десять, двадцять, п’ятдесят тисяч? Не біда, то ж військові втрати. Герої, що віддали свої життя за государство Російскоє. Вшануємо їх пам’ять, нагородимо, встанемо і помолимося. Та й поготів. Вони ж одразу до раю потраплять, як каже Путін, не те що деякі. Там їм буде хорошо.

Інша справа, якщо бліцкригу не вийде. Тобто ура-то ура, але раптом солдатики до Києва не дійдуть? А застрягнуть десь на лінії оборони на тиждень, два, місяць?

У такому разі Захід уже не буде про санкції слюнявити, а дасть летальної зброї Україні. Бо чим більше тут російської армії поляже, тим для НАТО і народів Європи краще. Тож військової невдачі Путін реально остерігається. 200 тисяч українських військових, діючих із непоганим озброєнням і досвідом ведення військових дій. Серед них – елітні підрозділи, які здатні виконувати найскладніші завдання. Міцне ПВО. Потужна реактивна артилерія. Засоби радіорозвідки, передані США. Знову ж таки, військові кораблі США та Британії у Чорному та Середземному морях – звідти прилітає дуже точно та влучно, якщо що. А ще є до 500 тис. резервістів, 300 тис. з яких – ветерани, які пройшли справжню війну у 2014-15 рр. Плюс діючи батальйони тероборони та люди, які піднімуться на захист за покликом сумління. Не менше одного мільйона потрібно буде здолати тільки на першому етапі – убити, поранити, полонити. Тобто все може статися, якщо совати солдатиків суходолом та морем. Можуть ті солдатики втратити мотивацію. А в самій Росії – радість від війни, якщо не буде швидкої перемоги. І це може погано обернутися у підсумку. Дуже погано для Путіна і кооперативу «Озеро». Але так звана «китайська партія» у Кремлі, яку очолює, до речі, Шойгу, виступає за вторгнення. Можливо, хочуть партнерам із Пекіну до Олімпіади подарунок зробити. У разі успіху міністр оборони РФ Шойгу різко висунеться на перший план і стане претендентом №1 на посаду «прєємніка». Чи прийомника? Неважливо.

Але що показово – все частіше пропагандисти, близькі до Кремля, пишуть про необхідність превентивного ракетного удару по Україні. Військо, склади, інфраструктура підлягають руйнуванню, на їх погляд. У такому випадку дійсно – наявних 100-200 тис. біля кордонів України вистачить, щоб захопити територію, добити поранених, ув’язнити незгодних, пограбувати цивільних, погвалтувати тих, хто залишився в живих. Такий план дає майже стовідсоткову гарантію швидкої перемоги, мінімізує втрати і наведе жах на ненависний Захід. Звісно, скільки загине при цьому українців – жінок, дітей, Кремль не хвилює. Коли енкаведистів хвилювали такі дрібниці, як життя людей? Ми ж братні народ, чому б і не гахнути?

Місцеві можновладці також сумувати не дають. Наступний рік, якщо війна, дасть бог, омине нас, стане для малого та середнього бізнесу надважким. Скільки не протестували підприємці, скільки не доводили, що вводити нові правила і податки саме зараз, під час пандемії, однаково що приставити до скроні заряджений пістолет – владу це не переконало. У день, коли мали розглядати поправки до закону по РРО, «слуги» просто покинули тихенько залу, унеможливлюючи навіть дебати. Підприємці, які масово голосували за Зеленського, тепер, напевне, жаліють про свій вибір. Але до наступних виборів ще далеко, і не факт, що ваш бізнес дотягне до квітня 2024 р. Зате кожен народний депутат отримав на потребу «округу» по 100 млн грн коштів платників податків. Уявляєте? 100 млн на руки для «добрих справ». У той же час бюджет Сумської області на 2022 р. має дефіцит у 150 млн грн тільки на зарплати бюджетникам – вчителям, лікарям, чиновникам і т.д. Просто зважте це.

Але не лише підприємці відчують на власних плечах важку руку Бєні Коломойського і його ставленика. Пересічних громадян відверто залякують. То перевіркою всіх доходів на предмет виплати податків аж з 1995 р. (цікаво, спираючись на яку законодавчу базу?). То оподаткуванням земельних паїв, 10-відсотковими виплатами з накопичень і тому подібне. Це на тлі абсолютних преференцій та відміни всіх штрафів для вищезгаданого бенефіціара. Скоро дійде до того, що, як за Сталіна, платитимемо податок за кожне деревце в саду і за кожне вирощене відро картоплі. Ні, не жарт це, не жарт. Помалу уже є подібні забаганки у нових законах, так що просто почекайте трохи.

І буде нам щастя.

Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей.

Військо тим часом підтягують і підтягують до кордонів, стоять уже і напроти Сумщини, біля Курська. Чотири тижні – це близько старого Нового року.