За ВДВ!

Учора був день Повітряно-десантних військ (в народі – “День ВДВ”). В Сумах можна було спостерігати несанкціоновану ходу групи чоловіків в стані алкогольного сп’яніння, які несли прапори і вигукували гасла “За ВДВ!”. Я думаю десь такими словесними оборотами був би наповнений міліцейський протокол. Адже навряд чи десантники мають звичку подавати повідомлення до органів місцевого самоврядування про проведення масового заходу. До статті 185-1 КУпАП також не задумуючись можна було б додати “Розпивання алкогольних напоїв в публічному місці” та “Дрібне хуліганство”.

Що в цей час робила міліція? Міліція забороняла встановлювати звукопідсилюючу апаратуру якійсь заїжджій молодіжній громадській організації, яка вирішила провести акцію про права людини. Мовляв організатори не зазначили цього в своєму повідомленні про захід. І що ви думаєте? Борці за права людини змирилися, і обмежилися встановленням стендів та розповсюдженням своїх брошурок. В цей час десяток десантників з прапорами та пляшками горілки в руках рухалася в напрямку фонтану “Садко”. Зрештою фонтан був окупований:)

Подібних випадків безліч по всій Україні.

Чому десантники успішно провели свої святкові заходи без жодних “заявок”, а “правозахисники” злякалися одного (!) міліціонера? У чому секрет успіху ВДВ? Скажете – вони не цікаві репресивному апарату, бо аполітичні. Впевнений, якщо завтра без “заявки” на вулицю з прапорами вийдуть п’яні представники товариства кролиководів, через 10 хвилин вони будуть у відділку. Так, можливо, їх загребуть з меншою жорстокістю, ніж громадських активістів. Але результат той же.

Що є у десантників, але не вистачає “кролиководам”?

Впевненість у своїй винятковості і унікальності. Високий рівень самоідентифікації та солідарності. Свята віра, що закони і міліція існують не для того, щоб перешкоджати їх гулянням. Зрештою наявність грубої фізичної сили, яка викликає острах і повагу.

Десантники створили міф, про свій привілейований статус в “День ВДВ”. І в цей міф повірили всі – і міліціонери, і суспільство. По суті “День ВДВ” – це феномен в теорії права, який незаслужено оминається увагою дослідників.

Вже сьогодні вчорашній десантник прокинеться звичайними громадяном з похмільним синдромом. Він вже не в колективі, він не в тєльняшці, він не вірить у свій особливий статус.

І вже до обіду його оштрафує наряд ППС за куріння в недозволеному місці.