Щоденник мандрів: Храм літератури, “наслєдіє колоніалізму” та особливості в’єтнамської мови

25 лютого 2013 р.

Доброго ранку, В’єтнаме! Другий день в Ханоі, погода плюс 17. Перші враження – всі на мопедах, і якщо рівність між статями існує, то найяскравіше вона виявлена у тому, як місцеві жінки дають раду транспортним засобам. Рух просто неймовірний, і з цим емоційно якось потрібно миритися, бо какафонія звуків настигає скрізь.

Сьогодні відмахали пішки Старим кварталом, іншими місцевими цікавинками – не знаю, чи є ще де Храм літератури, але в Ханоі є такий. Слухали там музику етнічну.

Колись я збирав серію Майстри сучасної прози, де друкували Борхеса, Камю та інших Авторів. Назбирав багатенько, в тому числі китайців, японців, але жодного в’єтнамця! Але ж тільки в Ханоі люди моляться в Храмі літератури (головний чел тут Конфуцій) і ставлять книжкам пам’ятники.

Важке наслєдіє колоніалізму – 10/ в’єтнамців- католики. Решта – буддисти з місцевою специфікою.

В’єтнамська мова солов’іна, але інколи трапляються такі слова.

Місцева архітектура вражає тонкими будинками, зверніть увагу на той жовтенький. У середні віки податки платили, виходячи з ширини фасаду. Можливо, і зараз так?