Чуття потужної країни

ПОНЕДІЛОК, 19 ЖОВТНЯ.Тиха година для прогулянки рідним містом без усякої термінової потреби. Суми міняються поступово, відповідно до обставин, але ж хто з нас лишився таким, яким був до війни! Реставрують Альтанку. Багато чув і прочитав різних думок про те, що, мовляв, не на часі це робити, що не вистачає на більш нагальні потреби. Та щось підказує, що треба Альтанку зберегти. Як рису знайомого обличчя міста, хоч і не історичну пам’ятку аж світового значення. Поруч підлітки і майже дітлахи вправляються на самокатах. Змагаються, чий пілотаж вищий. На них кричить якась пенсіонерка, бо вбачає у цих вправах небезпеку і зазіхання на свої права. Життя ще не вичерпане, хоча йде різними темпами. Проступають виразні прифронтові риси: руїни на Петропавлівській – це, мабуть, надовго принаймні до кінця війни. Хоча сліди від дрібніших прильотів – всілякі вирви, вибоїни – таке відновлюється досить швидко. Відносно нещодавно влупили по території Центрального кладовища. Пошкоджені старі поховання, дісталось і будівлі храму. Проте відомі мармурові скульптури Круазі не зачепило. Досі існують і також потребують реставрації, як і до війни. Хоча тепер вже точно не до них, треба підтримувати життя у місті, давати раду проблемам про переселенців, укриття, енергопостачання, воду тощо.

ВІВТОРОК, 20 ЖОВТНЯ. Котрий день без гарячої води. Намагавсь за допомогою телефону з’ясувати, що до чого – покинув це дурне діло. “Лінія перевантажена”, та й по всьому. Бігаю із каструлею із кухні до ванної, як вже призвичаївсь. До того ж треба мати певний запас штанів, футболок, светрів, шкарпеток, простирадел та всього такого шмаття, бо висушити щось після прання на балконі – то процес на тиждень. Сутінки і дощ приводять у депресивний настрій, але варто послухати про те, що робиться у сусідньому Харкові чи у Києві – відразу почуваєшся лише спостерігачем на узбіччі. Але війна не зникла, тільки відволіклась на певний час.

СЕРЕДА, 21 ЖОВТНЯ. Саме після вчорашнього “подвигу великого прання” з’явилась гаряча вода. Замість радіти, сприймаю це як знущання, зразок т. з. чорного гумору. Додала перцю дівчина з “Сумигазу”, яка переписує показники лічильників. Вона видала лише виразне: “Ого, нічого собі!”, тобто, майже похвалила як старанного споживача.
Сеанс зв’язку із закордонними друзями, недавніми сумчанами. У Парижі – “жах, чорті-шо, емігранти все трощать, поліція у ступорі”. Поясню, що емігрантами мої друзі називають не себе, а інших, смуглявих таких, не знаю, як їх по-політкоректному. В Італії і Іспанії також готуються до подібного. Криза, нестабільність – це ж речі глобальні – десь вітрини трощать, а в нас он цілі будинки горять і валяться разом із людьми.

ЧЕТВЕР, 22 ЖОВТНЯ. Знов з’явились дрони на оптоволокні. Мій дилетантський висновок: кацапи все ще десь близько. Це стосується Сум і Сумщини, південніше на фронті їм таки добряче насипають. Неочікувані проблеми із ноутбуком – раптом згас екран без зрозумілих причин. Благо, маю колег, які розуміються на техніці краще від мене – полагодили швидко. Але переляк був, бо ноут для мене – це зв’язок зі світом. Іноді навіть підтримати людей вдається, особливо – нервових жіночок.

П’ЯТНИЦЯ, 23 ЖОВТНЯ. Вночі була повноцінна дронова атака. По житлу, по педагогічному університету. Повідомляють про поранених, про загиблих – ні. Може “пощастило” цього разу? Вимикається світло, мобільний зв’язок працює уривками. Дочекавсь увімкнення інету. Перша новина: Трамп сказав, що війна між росією та Україною близька до завершення як ніколи. Інші новини слухати не схотів.

СУБОТА, 24 ЖОВТНЯ. Ходив на ринок знайомитись із цінами на харчові продукти. Ціни вважаю прийнятними, хоча хочеться дешевше. Невимушене спілкування з людьми – це ціла низка гостросюжетних історій про переїзд чи неможливість його, про покинуте хазяйство, малих дітей, хворих батьків і т. п.”сучасну тематику”. У людей все по-людськи. Там же дізнався про відновлення роботи Starlink в межах України і що черговий дрон влучив у багатоповерхівку. Цього разу, здається, без постраждалих і великих руйнувань – влетів у суцільну ділянку стіни.

НЕДІЛЯ, 25 ЖОВТНЯ. Слухав про визначення ролі України у глобальній політиці. Ми ж впливаємо на результати виборів у США, на протилежнім, бачте, боці глобуса! Від нас залежить рівень світових цін на дизпаливо і нафту! Не хочемо поступатись своїми людьми і територіями, чим дестабілізуємо економічну й політичну ситуацію у цілому світі! Виходить, що ми велика країна, потужна нація, чи не так? То шануймось, друзі! Але не нехтуймо правилами безпеки: “дві стіни”, укриття тощо.