До історії Тижня італійської культури в Сумах

Кажуть, що люди з технічним складом мислення далекі від захоплення творами мистецтва і єдиний «художній витвір», гідний їхньої уваги – це технічні креслення. Однак, саме у інженерно-технічних спеціалістів фірми «Даніелі» і її субпідрядників на одній з нарад наприкінці будівництва заводу обважнених і ведучих бурильних труб (ОБ і ВТ) виникла ідея провести в Сумах дні італійської культури. Вони поділились нею з гендиректором Чечілією Даніелі, яка її цілком підтримала, а невдовзі було отримано схвалення також і від керівників основних залучених до проєкту субпідрядних фірм «Берарді», «ЧЕА», «Бреда Фуччине», «Ельзаг», «Мультисервіс», які підключили до цього задуму владні структури своїх комун, провінцій та областей, щоб з урахуванням їх можливостей та допомогою відповідних відділень «Товариства дружби Італія-СРСР» скласти програму культурних заходів.

Таке рішення було ухвалено, беручи до уваги унікальність проєкту ОБ і ВТ, який став в Європі зразком технологічної новації і промислової досконалості на найвищому міжнародному рівні, а його спорудження здійснювалось точно за графіком і високоякісно, не зважаючи на незвичні для південців холодні осінь та зиму, що робило честь їх будівельникам і викликало повагу.

Тиждень культури паралельно з будівництвом
Отож, виходячи з експериментальності проєкту, було прийнято рішення паралельно з добудовою заводу провести в м. Суми Тиждень італійської культури, щоб ознайомити жителів міста і області зі своєю країною, яка вміє зводити найсучасніші підприємства «під ключ». По-перше, вони тим самим намагались міцніше закріпити за заводом зв’язок з Італією, як країною походження, образно висловлюючись, нанести на будівлях зведених виробничих цехів клейма «ВИКОНАНО ІТАЛІЙЦЯМИ».

По-друге, організатори цього заходу припускали, що саме культура зможе зіграти конструктивну роль в поглибленні вже встановлених стосунків між народами географічно і політично віддаленими один від одного. Працюючи пліч-о-пліч майже два роки на будівництві, італійські і сумські спеціалісти вже налагодили діловий діалог, необхідний для вирішення робочих питань, не зважаючи на різні способи життя і мислення. Так, наші інженери Михайло Кравцов, Володимир Бойко, Володимир Хотинський, Іван Прохненко, Ігор Ярош, Борис Карлюков, Юрій Бузовський налагодили зв’язок зі своїми італійськими колегами-інженерами, часом розмовляючи навіть без перекладача зрозумілою тільки для них говіркою, яку італійці жартівливо називали «інженеріш», і поступово переходили на особисті стосунки: сім’я, хобі, туризм тощо.

Судячи з довгого переліку установ і організацій, що сприяли і співробітничали при підготовці і проведенні програми цього Тижня, розміщеного на розклеєних по місту афішах, а також включення до неї нових учасників вже після її опублікування, свідчать про те, що фірма «Даніелі» масштабно і ретельно готувалась до його реалізації.

Генеральний директор Сумського машинобудівного НВО ім. Фрунзе Воронко О.О. на запит керівника проєкту ОБ і ВТ Еудженіо Боцці відповів, що він всіляко підтримує цю ініціативу і особисто узгодить з міськими і обласними владними органами всі організаційні питання. При італійській дирекції заводу, що будувався, було створено відділення «Товариства дружби Італія-СРСР» в Сумах. Його почесним президентом став начальник технічного відділу фірми «ЧЕА» Федеріко Рігутто, організаційним координатором був Вітторіо Дріго, координатором культурної частини – професор з Мілану Романо Перузіні. З нашої сторони було створено бюро при «Товаристві дружби СРСР-Італія» на чолі з начальником Управління зовнішніх зв’язків Скляром М.П., яке активно включилось в розширення культурної і спортивної співпраці зі спеціалістами фірми. За рік, що минув після утворення бюро, влаштовувались спільні фотовиставки, туристичні поїздки в інші міста, зокрема, Тростянець, Полтаву, курськ, москву, ленінград та інші, проводились спортивні змагання.

Подяка Папі Римському за гол
До речі, команда фірми «Даніелі» брала участь в першості м. Суми з футболу серед аматорів. Матчі проходили на стадіоні «Авангард» в присутності вболівальників обох команд. Даніельці грали на заздрість футболістів інших команд в новесенькій суперкласній формі. Тут ми дозволимо собі невеличкий екскурс. Коли вони забивали гол, то хрестились, підіймаючи голову до неба. Це для нас було дуже незвично та й необачно. За такий жест в ті часи тренера команди могли б відсторонити від роботи. На наше запитання, чому вони так роблять, відповідали, що таким чином дякують Папі Римському за сприяння. Для більшої переконливості своїх слів щодо появи цього ритуалу вони посилались на якусь відому, начебто, кожному футболісту картину якогось італійського художника.

Ми знайшли цю роботу, яку автор Габріель Белла (18 ст.) назвав «Гра в футбол біля Святого Альвізе» у Венеції. Правда, цей вид спорту називали тоді флорентійським кальчо, і представляв він щось середнє між футболом і регбі. За їх легендою, через відсутність в тій місцевості окремих майданчиків, дозвіл грати на прицерковних майданчиках дав сам Понтифік, тобто він простер над італійським футболом свою «благословляющую длань». Футболісти в це свято вірять, підтримують цю ритуальну традицію і вона передається з покоління в покоління. А традиції, як відомо, зміцнюють країну.

Делегація офіційних осіб з Італії і ряд мистецьких колективів прибули в Суми з Трієста спецрейсом Аерофлоту. У її складі були високоповажні люди: голова «Товариства дружби Італія-СРСР», членкиня парламенту Тіна Анцельмі, член парламенту Бруно Корті, радник посольства Італії в СРСР з питань культури Вітторіо Грассо, представники ділових кіл, профспілок, культури та мистецькі працівники. Генеральна директорка Чечілія Даніелі цього разу була заявлена як «уповноважена адміністраторка фірми», очевидно, що отримала якісь особливі повноваження, щоб швидко на власний розсуд приймати рішення в непередбачуваних обставинах, які могли виникнути як на Тижні, так і на будівництві.

Тиждень відкрито
У неділю 27 вересня вранці голова виконкому Сумської обласної ради народних депутатів В. А. Шевченко влаштував прийом для членів офіційної делегації. Того ж дня на Театральній площі була проведена урочиста церемонія відкриття Тижня італійської культури в Сумах. Не зважаючи на несприятливу погоду, на площі зібралось чимало сумчан, щоб тепло привітати гостей з сонячної Італії. Керівникам делегації були вручені традиційний хліб-сіль на кролевецькому рушникові, квіти. Голова виконкому Сумської міської ради народних депутатів Павловський В.А. звернувся до гостей і присутніх з вітальною промовою, в якій підкреслив, що Тиждень, який розпочинається, є яскравим свідченням того, як можуть розвиватись стосунки між країнами з різними соціальними системами. З італійської сторони виступили голова «Товариства Італія-СРСР» Тіна Анцельмі і професор Міланської академії мистецтв Романо Перузіно. Вони висловили надію, що знайомство сумчан з програмою Тижня культури сприятиме подальшому зближенню народів обох країн, буде внеском у справу боротьби за мир. Після того, як пролунали гімни двох держав, Тиждень італійської культури в Сумах було оголошено відкритим. В церемонії взяли участь і прапороносці з міста Есте ді Фераре. Як вияснилось, гості з Апеннін привезли з собою до нас стародавню традицію. Без такого супроводу в середньовічній Італії не проходило жодне масове святкування якоїсь значної події, яка відбулась в цій місцевості вперше. Отож, після закінчення офіційної частини вони гучною ходою, розмахуючи прапорами, пройшлись по площі.
Своєрідним прологом до Тижня була виставка традиційного і сучасного ткацтва провінції Фріулі з 13-го до 20-го ст., розгорнута в цей же день ще зранку в Палаці культури Сумського НВО ім. Фрунзе. Не випадково організатори вибрали для показу традицій саме цю провінцію, що входить до області з особливим автономним статусом Фріулі-Венеція-Джулія, розташованої на північно-східній околиці країни – саме там розміщались головні заводи фірми «Даніелі», звідси родом була і більшість італійських робітників та службовців, які працювали в Сумах. У Фріулі з давніх часів розвивалися різні ремесла, якими славився край далеко за межами Італії. Презентувались чудові оригінальні гобелени, килими, панно, простирадла, вироби одягу, постільних речей, виготовлених в різній техніці, від яких важко було відвести погляд і більшість відвідувачів (особливо жінок) розглядували їх, затамувавши подих, бо так сильно були вражені тим, як працьовиті руки італійських майстрів і майстринь піднесли давнє ремесло до рівня високого мистецтва. Організувала цю виставку викладачка Державного інституту мистецтв міста Удіне Джина Моранді (див. фото 3).

Італійське кіно по-новому
В тому ж Палаці демонструвались нові фільми (на жаль,нам не вдалось з’ясувати їх назви) неперевершеної трійці італійських митців Федеріко Фелліні, Діно Різі та Доміано Доміані, художні твори яких раніше вже йшли в наших кінотеатрах. Фелліні й нині залишається найтитулованішим з усіх режисерів і сценаристів світу – володарем п’яти Оскарів і Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю. Згадується, як його фільм «Вісім з половиною» переміг в 1963 році на 3-му московському міжнародному кінофестивалі, але багато років його не запускали в прокат тому, що тодішній перший секретар компартії Микита Хрущов вимагав від голови журі Григорія Чухрая присудити перше місце радянській стрічці про героїку на будівництві газопроводу, але після перегляду фільму той усвідомив, що це новий геніальний шедевр світового значення і віддав за нього свій голос.

Діно Різі – один з ключових майстрів «комедії по-італійськи», яка поєднувала гумор із соціальною критикою суспільства. В 1962 році радянські глядачі ознайомились з його сатиричною комедією «Марш на Рим» про прихід до влади фашистів в Італії.

Доміано Доміані – автор багатьох кіносценаріїв, серед них і картина «Рокко та його брати», добре відома нашому глядачеві з 1962 р., в центрі її сюжету важка сімейна драма, перегляд якої, однак, пом’якшувала чудова гра красивих і талановитих акторів того часу Алена Делона, Ані Жирардо та Клаудії Кардінале.

Отож, бажаючих подивитись нові стрічки цих авторів було достатньо. Оскільки фільми не були дубльовані з італійської, то живу закадрову паралельну озвучку забезпечували перекладачі-синхроністи, яких фірма спеціально замовила. Вони робили це не сухо, а жваво, з емоціями й інтонаціями, відповідно до подій на екрані.

Практично двомовний звуковий супровід фільмів був незвичним, як для людського вуха, і це на початку перегляду дещо ускладнювало сприйняття їх змісту, але бажання подивитись кінострічку в оригіналі, яка ще не йшла в наших кінотеатрах і не була адаптована під радянського глядача, нівелювало ці незручності. Закупка іноземних фільмів в ті роки суворо контролювалась державою через Мінкульт СРСР та його відомство Держкіно. Фільми для показів в кінотеатрах і по ТБ проходили жорстоку цензуру: повне дублювання, вирізались цілі сцени, які суперечили радянським моральним нормам і, навпаки, випинались крупним планом ті, що викривали «загниваючий» Захід і таким чином мали захищати наших співвітчизників від згубного впливу такої ж культури. Ось чому СРСР купляв дуже мало західних стрічок. Саме тому багатьох сумчан приваблювала можливість безпосередньо познайомитись з нефільтрованим продуктом, і кінозал в Палаці кожного разу заповнювався практично повністю.

До речі, через рік після Тижня культури в Сумах, Доміано Доміані потрапив на олівець радянських компетентних органів через свій новий фільм «ленін. Поїзд». У двосерійній ігровій картині він реалізував небажаний сюжет в колишньому Радянському Союзі – переїзду майбутнього вождя світового пролетаріату з групою бойових товаришів у 1917 році в броньованому вагоні із Швейцарії до петербургу, в росію, яка воювала з Німеччиною (переїзду, профінансованому тією ж таки Німеччиною). Невдовзі після їх приїзду в російській столиці спалахнув загальний, добре організований заколот, що привів до державного перевороту (пізніше названого жовтневою революцією), внаслідок чого змінилась ситуація на фронтах Першої світової війни, що спричинило поразку російських та кайзеровських військ і появу першої в світі соціалістичної держави, уряд якої очолив саме ленін. Україні, в тому числі і Сумському повіту, також дісталось від наслідків жовтневих подій. Мало того, що ми майже весь 1918 рік були під окупацією німців і їх продуктовим розграбовуванням, так ще й те, що після німців залишилось, мусили віддавати голодаючим петрограду за приписами леніна – голови уряду російської соціалістичної федеративної республіки, який до її складу включив і нас, не враховуючи того, що в Києві ще раніше була проголошена суверенна держава – Українська Народна Республіка.

Концерти, виставки
В перший же день Тижня, о 17-й годині в фойе театру ім. М.Щепкіна відбулось урочисте відкриття виставки творів сучасного італійського мистецтва. Віддаючи належне робочим будівельникам заводу ОБ і ВТ, організатори вибрали твори трьох майстрів Піццінато, Мурера і Цанканаро, які присвятили темі трудової звитяги італійських робітників значні моменти своєї творчої діяльності.

А ввечері цього ж дня на стадіоні «Авангард» відбувся великий театралізований концерт художніх колективів Палацу культури об’єднання ім. Фрунзе, присвячений Дню машинобудівника. З надзвичайним задоволенням прибулі на стадіон познайомились з дивовижним видовищем, організованим прапороносцями міста Есте ді Фераре і групою учасників атракціону повітряних зміїв «Воларда».

Завершилось свято небаченої раніше краси фейерверком. Яскраве, різнобарвне, комедіантське вбрання і галаслива хода, як на стадіоні «Авангард», так і 29 вересня в дитячому парку «Казка», справили на сумчан і гостей міста незабутнє враження.

В музеї прикладного мистецтва, що розташовувався тоді у Воскресенському соборі, демонструвались вироби з венеціанського скла, кераміки, а також фріульські мозаїки та дизайн стільця Фріулі. Майстри кераміки, що була присутня на цій виставці, володіли вмінням поєднувати традиції з новаціями і створювати «із землі» продукти творчої діяльності, які можна віднести до сучасних пластично-хроматичних зразків найвищого ґатунку. Ми пропонуємо вашій увазі один з таких витворів Антоніо Бернарді «Трояндочка і балерина, 1987 р.», автор якого на той час жив і працював в комуні Нове, провінція Віченца, область Венеція.

Василь Бібіков, спеціально для “Панорама”
Далі буде