Дежа вю

Не знаю, як у вас, а у мене складається повне враження, що ми потрапили у середину 90-х. Якийсь карколомний антизлам епох. Бо в 90-х ми рухалися назустріч дикому капіталізму, а зараз, у сучасному заміннику 90-х – назустріч дикому соціалізму. Риторика принаймні саме на такий результат натякає. Або на тарганів у головах.
Ви тільки подивіться, які вражаючі зміни охопили країну! Адміністрація Президента нині – Офіс Президента. Гімн занадто сумний. Веселіший, напевне, уже Монатік або Іра Білик пише. Тризуб їх не влаштовує – намалювали великий герб і проголосували монобільшістю в першому читанні. Звичайний ремонт доріг назвали Великим будівництвом. Української мови мало – придумали російську українську. А українську мову пропонують перевести на латинку. Напевне, щоб відвернути людей якнайбільше. І ще – країну в Україну-Русь перейменувати. Оце так мощні реформи, правда?
А ще – Коломойського, Фірташа та Ахмєтова називають найкращими борцями з олігархами.
І це не жарт.
Інколи здається, що група хворих на голову людей захопила владу в країні. Ну як захопила? Шляхом чесних виборів. Таке оригінальне було у народу волевиявлення. І довелося, до речі, вже достатньо зустріти людей, яким оця дурна ідея «Україна-Русь» дуже подобається. Поки що не 73%, але не сумніваюся, що справа може дійти до всенародного референдуму. А перед ним вже накатять такий масив пропаганди, а потім ще Зеленський попросить підтримати, що перейменують аж бігом.
Не вдаватимуся в історичні екскурси та не шукатиму аргументів, окрім одного. Просто уявимо на хвилиночку, як англійською мовою (та й взагалі – будь-якою мовою латинкою) виглядатиме написання нашої держави хоч на мапі, хоч на будь-яких офіційних документах чи спортивних змаганнях типу Олімпіади.
UKRAINE-RUS.
Запитання є? Ніхто в світі не буде розбиратися в історичних хащах – хто що у кого вкрав, хто був першим власником назви «Русь» та таке інше. Нікому в сучасному світі це не потрібно. Навіть більшості українців, підозрюю, не потрібно. Але всі будуть бачити, що Україна, народ якої останні роки намагається максимально дистанціюватися від Росії, раптом додає до назви своєї країни назву країни-агресора. Тим самим бажаючи підкреслити що? Якесь своє історичне первородство? Чи погодитися з думкою Путіна про «адін народ»? Звісно, за будь-яких умов переважить оце – RUS. І всі претензії великоросів раптом нашими ж зусиллями набудуть законних форм. Тут вам і «громадянська війна» одразу промальовується – Russia проти Rus. Та все що завгодно промальовується. А одним словом це можна назвати грубо, зате точно – капітуляція.
Таке можна робити лише за однієї умови – якщо Росія одночасно змінить свою назву на Moskovia. Точніше сказати, поверне собі свою ж історичну назву. От тоді можна і собі свою повертати. Але спочатку потрібно повернути окуповану частину Донбасу, потім Крим, потім прийняти до себе у склад ті регіони РФ, які хочуть доєднатися. Тоді вже і буде Україна–Русь. Як там класик писав: «и на обломках самовластья напишут наши имена!»
І це єдиний правильний шлях.
Якось останнім часом затихла тема єднання з Китаєм. А дарма. Бо нинішні можновладці, судячи з усього, повним ходом приймають на озброєння китайський досвід. Нещодавно міністр економіки Марченко заявив, що українцям навряд чи варто розраховувати на державні пенсії, а варто вкладати гроші в приватні пенсійні фонди. Тобто державна людина прямим текстом всім, хто платить податок у Пенсійний фонд, сказала, що платять вони цей податок дарма, ніхто про них дбати не збирається. До чого тут Китай? У Китаї немає пенсій, уявляєте? Такий він, комуністичний рай. Там і вихідний у неділю не так давно з’явився. Щоправда, не можу сказати, чи платять китайці пенсійний податок. Швидше за все, що ні. А як же живуть люди похилого віку, запитаєте ви? А держава не має права втручатися у справи родини, – дадуть вам відповідь мудрі конфуціанці. Тому за літніми батьками мусять доглядати діти. Це їх прямий обов’язок. Хіба ні?
Але в українському уряді вирішили бути хитрішими за самих китайців – брати податок у Пенсійний фонд, а пенсії не виплачувати. Грандіозна ідея, правда ж? Просто в якийсь один момент сказати: «Все. Тепер самі».
Напевне, варто щось сказати і про візит Зе до Ба. Якщо коротко про підсумки, то процитую своїх колег: «Трохи грошей і багато обіцянок».
І про Афганістан. Найяскравіше висловлено в одному мемі: стоять таліби зі зброєю, вгорі світлина Байдена і підпис: «Спасібо дєду за побєду!» Хоча насправді таліби, Китай і Росія мусять дякувати Трампу, який підписав ці угоди про вивід військ. Але боляче вдарило саме по Байдену. Американці тепер не хочуть воювати де-інде незрозуміло за що. Уявляєте, в трьохсотмільйонній країні не вистачає людей, які б погодилися виконувати бойові завдання в інших точках планети. Демократія і гарні умови для життя, – як писав у своїй книзі про Черчилля прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, – аж ніяк не схиляють людей до думки йти помирати на війні.
Зате в Росії таких людей, як ми бачимо по досвіду Донбасу та Сирії, більш ніж достатньо. Бо ані демократії, ані, порівняно з Європою чи Америкою, гарних умов для життя не спостерігається. Зате є відчайдушна пропаганда війни, російського імперіалізму, білого фашизму та культ особистості Путіна. П’ять хвилин брехливого ефіру Кісільова, Соловйова або Скабєєвой про Україну – і всі російські родичі ненавидять вас лютою ненавистю. Отак все просто у них і працює.
Нашим вершителям, бачу, така постановка питання дуже подобається. І зараз вони наче приміряють собі такі ж одежі. І чи сподобається народу? Чи схавають цю дурню? Крутять-вертять, жонглюють словами, експериментують. А потім соціологічне опитування тихенько – яка реакція, що підправити, де підкрутити? Так і правлять. Що аж інвестори тікають.
Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Життя прекрасне. Але чує моє серце, що доведеться нам усім скоро кричати: «А король же голий!»