На війні загинув Руслан Соколов з Сумщини
28 лютого 2025 року, від тяжких ран, отриманих на полі бою під час виконання бойового завдання, серце Соколова Руслана Вячеславовича назавжди зупинилося…
Його останні слова, які він залишив своїм рідним, були: “Все буде добре, ми обов’язково переможемо!” Ці слова стали символом його віри, незламності та сили духу.
Соколов Руслан Вячеславович народився 7 вересня 1980 року в місті Глухів — мальовничому куточку Сумщини, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. З самого малку він був добрим, товариським хлопцем, який завжди приходив на допомогу.
Навчався в Глухівській ЗОШ №1, а згодом продовжив здобувати освіту в Глухівському професійному технічному училищі №31. Потім продовжив свою освіту в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі СНАУ за спеціальністю електромонтера.
Руслан Вячеславович працював токарем, а потім охоронцем у Києві. Усі, хто знав його, говорять про нього як про людину з великим серцем — завжди готового підтримати, допомогти чи просто сказати добре слово. Його доброзичливість і щирість притягували людей.
Та найбільше місце в його серці займала сім’я. Руслан разом із дружиною виховував сина та доньку. Він був турботливим батьком, який мріяв про щасливе майбутнє для своїх дітей. У вільний час любив займався спортом, намагався вести активний спосіб життя.
10 травня 2024 року Руслан Вячеславович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він не шукав легких шляхів і з перших днів проявив себе як відданий захисник своєї землі.
Соколов Руслан Вячеславович був відзначений нагородами: Почесний знак Головнокомандувача Збройних Сил України “Хрест хоробрих” та пам’ятний знак “Хрест доблесті”. Ці відзнаки стали ще одним свідченням його відваги та самопожертви.
Вічна пам’ять і слава Герою!