Діамара Ходимчук

31 жовтня 1925 року у місті Ромни на Сумщині народилася Діамара Ходимчук – українська письменниця й акторка. Зростала у родині театральних діячів.

Батько — український актор Олексій Ходимчук, мати — українська акторка, театральна режисерка та діячка діаспори Наталія Пилипенко. Батько в 1937 році був репресований, мати до 1934 року працювала в театрі «Березіль». В період окупації Діамара була вивезена на примусові роботи до Німеччини, де мати, вивезена іншим маршрутом, її відшукала. По завершенню війни родина переїхала до Франції. Від 1945 року Діамара жила у Парижі, де працювала у театрі. 1959 року зі своїм чоловіком – поетом Леонідом Полтавою, теж уродженцем Роменщини, та сином Романом перебралася до Нью-Йорка (США), де живе й нині.

Використовувала псевдоніми Діма, Олекса Крига, Діамара Комілевська, Карпо Кропива. Авторка поетичних збірок “Волошки”, “Росяні зорі”, “Мить”, “Третій берег”, “Зустріч років”, “Осіннє мереживо”. Написала також прозу, п’єси та книги для дітей. Лірика Ходимчук світла, часом тужлива, сповнена щирості, найвдаліші настроєві і пейзажні мініатюри, зокрема у контрасті з урбаністичними реаліями, елегійні спогади про батьківщину. Низку поезій покладено на музику. У співавторстві з О. Залеським створила пісню-марш «Ми роду козацького діти».

У театрі виконувала ролі: Оксана («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Уля («Мина Мазайло» М. Куліша), Дружина («Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської).

Затуманені дні листопадові
Сірим смутком у безвість пливуть…
І засмучене,
Листя падає
На засмучену
Мою путь…
На майбутнє моє нерозгадане
(Його час розгадає, не я)
Затуманені
Дні листопадові,
Затуманена
Радість
Моя…
Збірка “Росяні зорі”.