“Вона герметична, а воно бігає”

ПОНЕДІЛОК, 7 ЖОВТНЯ. Вчора закінчував щоденник тим, що в небі щось літало, по ньому стріляли. Виявилось, не дописав. Безпілотник таки влучив у будинок, пошкоджено інші будови, постраждали люди, але нікого не вбило. Словом, звичайна війна. По всіх каналах наполегливо згадують про день народження путіна. Власні побажання цій істоті я давно сформулював, не маю, чого додати.

ВІВТОРОК, 8 ЖОВТНЯ. Люди їдуть від війни. Допомагав добрій подрузі збиратись до Італії. Вона не військовозобов’язана, тому їхати може вільно, але ще й не дуже працездатна, ось чому знадобилась деяка технічна допомога. У Сумах нас стає менше, а там, по світах, навпаки. Відтепер у мене будуть ще й друзі з Генуї. На подяку отримав деякі цікаві книжки – це таке, що і з собою не повезеш, і в порожній хаті лишити – якось не те. Гортаю “Великий Енциклопедичний Ілюстрований Словник” 2012 року. На сторінці з ілюстраціями поруч портрети Карла Маркса і Пола Маккартні. Де б я ще цих добродіїв побачив разом! До 1991 року – ніде, бо якщо в групових портретах – то кожного в своєму товаристві. Боже, яке я старе, пам’ятаю радянські забобони!

СЕРЕДА, 9 ЖОВТНЯ. Зашивати дірки на ковдрі – праця не важка, та нуднюща. Оце сиджу собі, немов та класична Швачка, в якої “рученьки терпнуть, злипаються віченьки”, та задля розради слухаю, як у YouTube якийсь дід, схожий на Санта Клауса, розповідає, яка вона небезпечненька, та тактична ядерна зброя. Мовляв, тільки боягузів лякати, десь може статися пів-Хіросімочки, ну півтори од сили, та й по всьому! Якщо ви у бетонній споруді за кілометр від епіцентру, то нічого вам не станеться! І на враженій території можна буде жити вже за 2-3 місяці. Оце послухав – аж від серця відлягло.

ЧЕТВЕР, 10 ЖОВТНЯ. У повітрі відчувається нервова напруга. Вранці гуляв. Як співав той старий, ще довоєнний розенбаум: “Нє за столом, а старим тіхім парком…”. Раптом в небі: “Дззззз-бах-бах-бах”. Уся лірика – шкереберть. Ще вигулькнуло з російськомовної класики: “Іспортіл пєсню, дурак!”. Не догуляв. Повертаюсь. Мала дитина верещить, не хоче заходити до ліфту. Виявляється, нещодавно примудрилось застрягнути, відтоді отака “фобія”. Мама намагається заспокоїти: “Заходь, бо приб’ю, зараза!”. У магазині бабуся відстоює власні права споживача: “Купила у вас вівсяні пластівці, а там шось бігає!”. Продавчиня, чи то менеджерка-менеджериня захищає репутацію закладу, доводить, що упаковка герметична, а бабуся – товче своє: “Вона герметична, а воно там бігає”. Мабуть, і тут – зрада.

П’ЯТНИЦЯ, 11 ЖОВТНЯ. Вдень не було нічого, а пізно ввечорі потужно гепнуло. Найгірше, що таке – навіть не новина.

СУБОТА, 12 ЖОВТНЯ. То була ціла ракета, тому, мабуть, так гучно. Вночі ще чотири прильоти – це БПЛА. Повідомляють, що загиблих нема, є постраждалі. Отакочки, як казали моя бабуся. “Бабине літо” природно перетворюється на справжню осінь з пересічними дощем та нежитю. Паризькі друзі радять руйнувати стереотипи глінтвейном. Але завузьке коло тих радикал-реформаторів, та страшне, як далекі вони від народу.

НЕДІЛЯ, 13 ЖОВТНЯ. Нічого, окрім дощу та “бла-бла-бла” в інеті про вибори у США. “План Перемоги” презентовано скрізь, тільки не в Україні – дізнаємось про деталі з іноземних джерел. Та перемагати ж доведеться нам самим, союзники й партнери тільки допоможуть. Вони – чи так, чи ні, а нам доведеться, бо нема куди дітись з цього світу. Згадав про герметичну упаковку.