Без гітари

Блінкен У Києві / Салліван У Пекіні / Сі Цзіньпін У Москві / Зеленський У Вашингтоні

Представники двох найпотужніших союзників України – США та Великої Британії – нещодавно відвідали Київ та мали зустріч із Зеленським. Держсекретар Блінкен цього разу після офіційних зустрічей київські паби не відвідував. Можливо, не мав на те часу. А, можливо, цей візит мав особливе значення. Офіційно про це нічого не відомо. Говорять начебто про серйозну розмову про дозвіл бити далекобійними ракетами вглиб росії, який, по факту, Україна так і не отримала (для цієї відмови навряд чи Блінкен летів би до Києва). Говорять про підготовку візиту Зеленського до США і зустрічі з Байденом, хоча раніше Зеленський зустрічався з президентом США і без таких великих підготувань. Хіба, можливо, цього разу в США йтиметься про щось дуже-дуже глобальне. Тобто про закінчення (призупинення) війни.

Чи можливо це сьогодні?

Ситуація на фронті, де ініціатива (за виключенням поки що курської області) належить росіянам, які щоденно мають територіальні та тактичні успіхи на Донбасі, говорить про те, що перемовини наразі не є пріоритетом для кремля. За цих обставин у перемовинах просто немає сенсу, якщо, звісно, Україна не погодиться на всі умови, що висуває путін. Тобто не погодиться капітулювати.

Звісно, зараз ми просто гадаємо про геополітику та наміри великих світових гравців, не володіючи і сотою долею інформації про реальний стан речей. Але навіть скупі повідомлення в медіа можуть дещо підказати.

Отже, перед візитом Блінкена до Києва ще один впливовий американський чиновник зробив знаковий вояж. Салліван відвідав Пекін, де мав перемовини з лідерами Китаю.

Тим часом віцепрезидентка США Гаррісон, кандидатка на посаду президента США від Демократичної партії, розпочала активну рекламну компанію із залученням «української» тематики в ключових проблемних штатах. Тобто в тих штатах, де вона або мінімально програє, або мінімально виграє, або йде на рівних із Трампом. У цих штатах мешкають досить багато українських емігрантів, але ще більше (як і в цілому по всій Північній Америці) емігрантів польських. І для перших, і для других, враховуючи тезу «якщо Україна впаде, то Польща наступна», і залученість поляків, війна в Україні є близькою і болючою темою. Як це не виглядає з наших теренів дивно, але дуже багато українських емігрантів, особливо нащадків перших хвиль сторічної давнини, традиційно є прихильниками консервативних цінностей і Республіканської партії, відповідно, і кандидатів у президенти. Проте Трамп є, напевне, дуже нетрадиційним явищем для республіканців. Точніше сказати, кандидати з подібними «ізоляційними» поглядами траплялись завжди, але не часто їм вдавалося, як Трампу, ставати Президентами і мати такий шалений вплив на партію. Тож демократи вирішили скористатися моментом, враховуючи неоднозначну позицію Трампа по Україні, і перетягнути собі частину голосів республіканців-нащадків емігрантів.

Офіційні повідомлення про візит Саллівана до Китаю говорять, що прогресу щодо українського питання досягнуто не було. Але очевидно, що Білий Дім хоче дати Гаррісон додатковий козир у президентських перегонах у вигляді якщо не миру в Україні, то хоча б успішних домовленостей, які можуть до миру привести.

На наступний день після того, як Блінкен, так і не зігравши на гітарі, полетів із Києва, раптом з’явилася інформація про те, що Зеленський у жовтні має зустрітися з Сі Цзіньпіном, лідером Китаю. Чого б це раптом? Перед відставкою у Китаї був міністр МЗС Кулеба, але жодної інформації щодо результатів ми не мали.

І тепер Зеленський перед зустріччю з китайськими товаришами має візит до США. Напевне, щось таки відбулося між США та Китаєм, і тепер Зеленський і Байден мусять узгодити позиції. Сі Цзіньпін, тим часом мусить навідати путіна. Нескладно це все скласти до купи.

Питання в наступному: які варіанти розглядаються? Мета зрозуміла – припинити вогонь, зупинити (призупинити) війну. Яка ціна для сторін?

Керівник ГРУ Буданов у колі поважних впливових закордонних гостей публічно повторив прогноз забаганок російської федерації, які озвучувала німецька газета «Більд» ще рік тому. Добре, що Буданов нарешті це прочитав. Отже, якщо їм вірити, то росія прагне закінчити війну в 2026 р. Бо начебто за розрахунками їхніх експертів, на цей час у них почнуться економічні та всілякі інші складнощі, включаючи дефіцит військової та робочої сили. Плюс економічні санкції досягнуть свого максимуму. Але це зовсім не значить (додам власну думку, з вашого дозволу), що росія розсиплеться чи впаде. Просто воювати з Україною їм стане набагато важче та дорожче: падіння рівня життя, невдоволення населення, примусова мобілізація, словом, купа негативних факторів, які впливатимуть на рейтинги путіна. Тому, звісно, вони прагнуть досягнути своїх цілей якомога швидше. Не зважаючи на великі втрати зараз, бо втрати потім будуть ще вищими. Така логіка.
А цілі, нагадаю, «Більд» озвучував наступні: в 2024 р. захопити Донбас, в 2025 р. – вийти на береги Дніпра. Щодо Донбасу, то ми бачимо, що ворог, на жаль, має там серйозні успіхи. Якщо впаде Покровськ, то далі події можуть розвиватися дуже швидко і не передбачувано. Особливо враховуючи те, скільки по-справжньому бойових підрозділів ЗСУ задіяно і скуто бойовими діями в курській області. І враховуючи те (якщо вірити на слово), що сказав Зеленський про лише чотири з чотирнадцяти бригад, які вдалося озброїти останнім часом. Можливо, так він намагається тиснути на союзників щодо надання зброї, важко сказати точно.

Тож якщо ворог візьме Покровськ, то шлях на Дніпро, Краматорськ та Слов’янськ буде відкрито. Падіння Покровська стане найбільшою нашою поразкою після Авдіївки. З найтяжчими наслідками.

Так що путіну перемовини наразі не потрібні. Хіба, як сказано, в обмін на капітуляцію.

Які ж реальні цілі України? Мені цікаво, коли говорять про кордони 1991 р., то якими шляхами і якими методами буде досягатися ця перемога? В умовах, коли ворог має стабільне поповнення живої сили, і, головне, мотивоване, гарно споряджене. Не має дефіциту в боєкомплекті та техніці. Має перевагу в повітрі, КАби. І, схоже, вже переважає нас в оперативному управлінні військом, не кажучи про стратегічне. Де та чарівна паличка, махнувши якою, росія відійде з української землі?

Нам залишається лише сподіватися на те, що ми чогось не знаємо. І що десь в офісі Президента у Єрмака є детальний план перемоги.

Будьте пильними. Бережіть себе.