Зварювальник з Сум захищає Україну на полі бою

Сумчанин, військовослужбовець 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського з позивним “Фітіль” після навчання у Великій Британії став одним з найкращих штурмовиків бригади

” – Фітіль, вирушаємо на штурм.
– Пішли.
– Фітіль, потрібно в оборону.
– Немає проблем.”

Таку досить промовисту характеристику дає бійцю його командир: “Я вже і не пам’ятаю, скільки у нього поранень. Що не штурм, то він “300”-й. Підлікується, і знову рветься штурмувати ворожі окопи. Не було жодного разу, щоб відмовився”, – розповідає ротний і видно, що пишається своїм бійцем.

Якщо ви й досі вважаєте, що штурмовик – це завжди кремезний дядько з кулаками як дині, – повідомляємо: дуже часто буває навпаки. От і “Фітіль” зовні аж ніяк не нагадує того самого стереотипного супермена, що “танки гриз як барбарис”. Сумський хлопець звичайної статури, ніякої войовничості у зовнішності, – щиро посміхається, шуткує, дуже говіркий. І все ж по тому, як він рухається, як лежить в його долоні автомат, одразу розумієш: це справжній “рекс”. І радієш, що ви з ним робите одну справу…

– Я за цивільною спеціальністю – зварювальник, – розповідає про себе “Фітіль”. – Взагалі-то я збирався в Норвегію на заробітки їхати, а “влаштувався” штурмовиком. Вручили повістку, дали два тижні на збори. Потім навчальний центр у Великій Британії, і, нарешті, рідна 58-ма бригада. Мені тут подобається, – гарні хлопці, гарні командири.
На бойовому рахунку “Фітіля” багато боїв, три серйозні поранення. Боєць згадує, як протягом одного бою був поранений навіть двічі.

– Ми йшли на штурм. Аж раптом поруч вибух. Відчуваю, що прилетіло в ногу. Але робити нічого: потрібно продовжувати штурм, то пішов далі. Потім вже, коли своїм ходом рухався до дочки евакуації й ховався між руїнами будинків, прилетів дрон і скинув гранату. Уламок знову потрапив в ногу, але вже в другу. Коротше, якось дошкандибав до евака. Направили в госпіталь, трохи підлікували, і ось я знову тут, з побратимами. А куди ж я без них? Інколи цивільні питають: що допомагає психологічно триматися на війні? От вони ж і допомагають, – бойові товариші, побратими. Буває – важко, думки різні накривають, а сіли зі своїми хлопцями, побалакали, одне одного підтримали, і стає легше, можна воювати далі. А от коли буваю на реабілітації, то допомагає рибалка. Рибалка для мене – це взагалі – святе: річка, тиша і ніхто не стріляє.