Нотатки “бойового діда”

Щоденник сумського обивателя

ПОНЕДІЛОК, 12 ЛЮТОГО. Багато говорять про те, як до путла прилітав Карлсон по інтерв’ю. А ось мені байдуже! Для росії, звичайно, це глобальна подія, для решти адекватних людей – така-сяка новина, а нам з вами, земляки, путін вже все сказав, ще й показав, нічого нового ми від нього не почуємо. Кажуть, патякав дві години, то хай слухають, ще й коментують спеціально навчені люди, яким це за посадою належить. У Сумах відлига – ось справжня проблема! Така ж справжня, як будь-яка зміна погоди. Все навкруги пливе, так само інколи бува і в голові, особливо, коли зав’язую шнурки. Нахилився і думаєш: «Що б ще тут такого зробити, може заразом сміття прибрати, аби ще раз не згинатися?».

ВІВТОРОК, 13 ЛЮТОГО.Читаю про проблемну ситуацію з енергопостачанням в цілому на Сумщині. Дізнавсь, що у нас біля ринку на Засумській знеструмили кількох споживачів-ФОПів, ще й опору, на якій висів кабель викопали і вивезли. Ця невеличка пригода привернула увагу тому, що саме про цих підприємців мені доводилось писати ще аж у 2013 році. Їм тоді теж відрізали енергопостачання, вони боролись і, начебто, перемогли, бо он аж скільки протримались! Цікаво, які закони змінилися з тієї пори? Здається, в тилу точиться ще якась тиха війна.

СЕРЕДА, 14 ЛЮТОГО. Скрізь “валентинки”, як нагадування про порівняно нове свято. Навіть мене знайомі дівчата-продавчині привітали, на додачу називаючи “бойовим дєдушкою”. Згадав дещо з хуліганських віршиків Губермана, але промовчав, аби не здатися надмірно “бойовим”. Більше жодних освідчень в коханні не отримав, ба більше, жінка приятеля назвала ідіотом.Та то пусте, це ж не моя! Більше ніяких новин, окрім лагідного ДТП, свідком якого випадково був. Всі живі-здорові, окрім двох автівок, тому публіці було цікаво і весело. Водії, здається, не дуже задоволені, хоча бува і “крутіше”.

ЧЕТВЕР, 15 ЛЮТОГО. Критичний вечір. Чомусь всі необхідні для життя ресурси закінчуються одномоментно: хліб, чай, картопля, мило – все з ранку було останнім, а тепер і зовсім зникло. Навіть чобіт розклеївся саме зараз, коли до завтра ще далеко, а сьогодні вже все закрито. Самому б колись не закінчитись так раптово!

П’ЯТНИЦЯ, 16 ЛЮТОГО. Повідомлення про здачу Авдіївки. Моторошно. Не тому, що психологічно не готовий до таких новин – то рішення військових. Найгірше те, що там залишились таки наші хлопці, потрапили в полон. Значить, відхід відбувався не так вже “організовано, за планом”. Що тут скажеш, на війні як на війні, але похмуро на душі. І хай там скільки завгодно переконують, що це не є критичною поразкою. Війна зробила ще один крок по Україні.

СУБОТА, 17 ЛЮТОГО. Тільки сьогодні помітив серію нових лайтбордів в місті. Хвиля агітації про “дерусифікацію топонімики Сумщини”. Кожен агітаційний витвір присвячено окремій особі, про всіх твердиться, що вони “не ОК для Сум”. У перелік потрапили діячі різних часів і, головне – несумісні за масштабом. Чайковський, Менделєєв, Кожедуб, Лушпа. Може когось забув. Ні, розміркуйте, люди добрі, де Чайковський з Менделєєвим, а де Лушпа! Написано: “Вони залишаться в історії, але їм не місце на мапі Сум”. Якщо в історії залишаться, то чому на мапі не місце? І воїнський меморіал загиблим у Другій світовій війні подається як імперський пам’ятник, а там імена воїнів, для когось – єдина пам’ятка про загиблого. Не хочу бути категоричним, але чомусь думається, що у такий час, та отакі ресурси, що витрачено на цю наочну агітацію – фінанси, робочі часи, витрачену на дебати і узгодження людську енергію – та на допомогу ЗСУ!

НЕДІЛЯ, 18 ЛЮТОГО, Кардинальних змін не спостерігаю. Дурні не розумнішають, адекватні люди, на щастя, поки тримаються. Були часи гірші, то будуть і ліпші, як казав мій дід. Він теж бойовий був і завжди адекватний.