Вибори без вибору

Кажуть, влада хоче виборів. Звісно, не до парламенту, бо хто ж із народних депутатів погодиться ризикувати своїм благополуччям і відтермінуванням від мобілізації. Цих тепер і вогнеметом звідти не викуриш. А наче хоче влада виборів президента, щоб закріпитися в своєму Офісі ще на п’ять років. Бо Володимир Зеленський сказав, що не може кинути свій народ і піде на другий термін. Хоча начебто в Конституції написано, що під час Воєнного стану вибори проводити заборонено. Але кого зупинила Конституція влітку 2019 року, коли Верховний суд під тиском Зеленського і Ко достроково припинив повноваження діючої Верховної Ради і призначив дострокові вибори? Себто, ті вибори, які і вирішили долю України і привели до такої ситуації, в якій ми знаходимося зараз. Бо цілком можна зрозуміти 73% виборців, які піддалися маніпулятивній магії передвиборчої кампанії кандидата Володимира Зеленського – актора-«зірки», тим більше, на тлі тотального медіа-знищення політичного опонента. Але ніяк не можна зрозуміти 43,16% виборців, які проголосували за список партії «Слуга народу» (124 мандати) і тих, хто вибрав ще 130 депутатів від цієї партії по мажоритарних округах. 254 депутати, впевнена парламентська більшість. Плюс трохи самовисуванців, плюс трохи з інших партій та депутатських груп, плюс нардепи з ОПЗЖ, плюс відкусити трохи від «Голосу» – тут і до конституційної більшості, якщо вкласти мільйонів 100 хоча б, недалеко.
Напевне, читач здивується, що автор знову завів цю пластинку про минуле. Бо війна, кожен день в місті та області ховають кілька загиблих бійців, кожного дня хтось із воїнів отримує важкі поранення, зникає без вісті, потрапляє до полону. Якийсь зараз сенс згадувати, що та як там було?
Є сенс. Бо автор впевнений, що без тверезого погляду на минуле, тим більше, таке нещодавнє минуле, нам немає чого робити у майбутньому. Ситуація в управлінні державою неблагополучна, м’яко кажучи. Може, ви бачили відео, як нардепи слухають виступ нового міністра оборони? Можливо, і не бачили і невідомо, чи скоро побачите роботу Верховної ради, бо профільний комітет, де більшість належить, звісно, партії «Слуга народу», не підтримав відновлення прямої трансляції роботи ВР. У той же час, телеканал «Рада», чиє завдання, здавалось би, і полягає у тому, щоб висвітлювати роботу парламенту, отримує фінансування 200 млн грн на рік. Уявляєте? Думаю, народ України легко б прожив без такого каналу «Рада», який не виконує своїх прямих функцій. Тут, напевно, будь-яка адекватно налаштована людина б подумала: «Скільки ж дронів (броніків, шин тощо) можна було б придбати для військових за ці гроші!». Але нє. За ці гроші нам розповідають байки про депутатів та їх виснажливу працю. Так от, коли виступав новий міністр оборони, купа депутатів правлячої коаліції бродила залою, чухала пуза, говорила по мобільних, щось обговорювала між собою і тупо ржала з якихось своїх приколів. Це жахливе видовище, яке може увігнати у депресію навіть людину, яка найзатятіше вірить у перемогу України.
Щоправда, президент ветував нову редакцію закону про обов’язкове електронне декларування у редакції парламентської більшості. Але чи міг він вчинити інакше після такого суспільного збурення? Звісно, ні. Але ж за яких дурнів мають депутати своїх виборців. Тільки послухати Миколу Тищенка, який розповідав, що відкриті декларації народних депутатів під час війни – це доступ до секретної інформації. Ану, як путін дізнається, що у Миколи Тищенка десять (ну, наприклад) автомобілів та нерухомість за кордоном? Або що приватна ППО під Конча-Заспою? Словом, це така ганьба-ганьбища, про яку й оповідати соромно. Та у мене лише одне питання: а чи міг цей проєкт взагалі потрапити до залу голосування без одобрямса від Офісу президента? Риторичне, як то кажуть, питання, правда?
Один добрий знайомий, який багато вже років працює з політиками з «вищої ліги» і є вельми компетентною особою, нещодавно сказав фразу, що неприємно вразила і здивувала мене. (Хоча направду важко вже чомусь дивуватись, у грудні буде 30 років, як випускаю газети та створюю інші медіа у рідному сіті. Але таки вдалося). Так от, він сказав, що Єрмак і Татаров мають зараз більше латентної влади, ніж у свій час мав Медведчук. «Не може бути!» – бо я напевне знаю, що у певний період Медведчук був абсолютно всесильною людиною в Україні, і протистояти йому було вкрай складно. «Може. На жаль».
Тут насправді є, над чим міцно задуматись.
Дуже хочеться, щоб новий міністр оборони, який начебто досить позитивно проявив себе на посаді голови Фонду Держмайна (там непросто скласти про себе позитивне враження), зміг реалізувати свій системний підхід. Бо роботи там, як кажуть, непочатий край. Перший крок уже зроблено – одним рішенням Кабміну звільнені всі заступники міністра оборони. Тобто, Умєров формуватиме свою команду з людей, яким довіряє він, сподіваюсь, а не Єрмак. Бо Єрмак у нас скрізь і завжди, будь-яка значуща подія – без нього нікуди. Намагається з усіх сил триматися у інформаційному полі. Можливе, це такий хитрий прийомчик, щоб збирати на себе весь негатив, що нісся б на Зеленського. А тут раз – Єрмак захищає президента своє широкою спиною. Але помалу почала розпадатися пірамідка. Можливо, пам’ятаєте ексміністра охорони здоров’я Степанова? №1 у списку до Одеської обласної ради на місцевих виборах від «СН». Карна справа на нього. Але він за кордоном. Не поділили з Арахамією державний поліграфкомбінат, там, якщо вірити Степанову, останній з фірмою, чиї ноги ростуть з рф, влаштували зашкварну аферу з паспортами та іншими документами. Та далі – гірше. Покінчив життя самогубством ексголова (на 24.02.22) Херсонської ОДА. Так принаймні, пишуть. Не витримав тиску, бо пишуть, що три доби намагався додзвонитися, як війна почалася, до ОП, але там слухавку не брали. Темна, брудна історія. Коли після низки призначень та антидержавних рішень за два роки впала обороноздатність країни до такої межі, коли майже весь південь ворог практично без бою захоплює за три дні, оточує найзахищеніше місто на Азові – Маріуполь – і знищує, а потім і бере в полон кілька тисяч найкращих наших вояків, які опинилися у пастці. А потім вони ходять по сесійній залі, ржуть, чухають пуза під час виступу нового міністра оборони. Звісно, за таке, якщо не переобратися на нові терміни, обов’язково запитають.
Будьте пильними. Четвертий рейх має бути зруйнований. Допомагайте ЗСУ всім, чим можете.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.