Закон повернення

ПОНЕДІЛОК, 3 КВІТНЯ. День в цілому вдалий, хоч і понеділок. Зранку подарували трішки меду. Трішки, але справжнього, ще й подарували – хіба з кожним і щодня таке трапляється? У Петербурзі щось вибухнуло і вбило одну сволоту. Спочатку не брав близько до серця, мовляв, вбило та й вбило, тепер тільки балачок на місяць буде, а життя собі триватиме. Аж раптом пригадав, що це той полум’яний пропагандон, який аж заходивсь на камеру: “Всех победім, всех убйом, всех, кого надо, ограбім, всьо будет, как ми любім!” Так це той самий! Я його ще тоді запам’ятав! Зазвичай повідомлення про росіянські втрати сприймав просто як позитивну статистику, а тут аж на серці потеплішало! Чи то “карма”, чи то “закон повернення негативу”, а шось таке є! Казав хтось мудрий, що життя – це те, що відбувається з нами, поки ми вибудовуємо плани. Виявляється, що не тільки життя… Отже, гарний понеділок.
ВІВТОРОК, 4 КВІТНЯ. Зустрів людину, у якої все гаразд, навіть дуже добре. Ви чули, щоб хтось сам про себе таке казав? А я от із ним спілкувався, як оце з компом зараз! Мій знайомий оселився в будинку, який він власноруч вивів з аварійного стану, село, де стоїть цей будинок, жодного разу не обстріляли, дров вистачило на всю зиму. І про майбутнє бадьоро: “А тепер сонечко, тепло, цибульку посаджу, моркву, картопельку свою навіть всю не з’їв – жити можна!” Ну ви бачили таких клінічних оптимістів? А вони є!
СЕРЕДА, 5 КВІТНЯ. День без особливих новин, за виключенням обстрілів кількох сільських громад. Та це є екстрімом там, куди прилетіло, а в Сумах тихенько і благопристойно. Друзі з-за кордону по інерції запитують про вимкнення світла та тривоги. Терпляче розповідаю, що все в нас є – як світло, так і тривоги. Світла природно побільшало, бо весна поза війною і політикою.
ЧЕТВЕР, 6 КВІТНЯ. Тільки написав таке, як знову трапилося – прилетіло по Білопільській громаді, люди без світла. Щодо тривог та пригод, так вони будуть, поки неадекватна русня казиться за кілька км від хати! У небі гриміло і “бахкало”. Не обстріли, не ППО – перша гроза цієї весни. Приємно послухати.
П’ЯТНИЦЯ, 7 КВІТНЯ. Біля озера Чеха виміряють тиск, пригощають цілющими чаями і вчать ходити якось по-скандинавски. Це День здоров’я. Опинився тут випадково, тому не відразу зрозумів, що то за обряд. Колись люди збирались і дощ викликали, або сонечко, тепер – он що! А того здоров’я – аби не день, а ще років хоч би 15 – 20.
СУБОТА, 8 КВІТНЯ. Мережа всіляких “електронних послуг” настільки розвинена, що вже знищує сама себе. Наприклад, сплатити борг через будь-який термінал неможливо. Чи я не вмію, та нема кому навчити. Відділення старої доброї “Укрпошти” у місті – це винятково рідкісні об’єкти, але один такий знайшов і справу зробив. Довелося добряче погуляти містом, але враження в цілому позитивні. По-справжньому тепло. Люди вже займаються городами, бігають за маршрутками і тролейбусами, тягнучи торби і лопати, цвірінькає пташина дрібнота. Маршруткою трохи обляпало із якісної, ще довоєнної калюжі. Життя вирує.
НЕДІЛЯ, 9 КВІТНЯ. Неділя не якась, а Вербна. Гілочок з “котиками” нарізав сам, бо знаю, де вони ростуть, а не продаються. Тиждень без змін, все рухається по колу, майже за Екклезіастом: вимкнули опалення – повернулись холод і дощ. Та все перейде. Український контрнаступ анонсують не тільки в російських соцмережах, а й на сумському базарі. Щось обов’язково буде, тільки де й коли – це сюрприз. Війна теж неодмінно повернеться туди, звідки вилізла, ось побачите!