Відхилення не критичні

Щоденник сумчанина

НА ЖАЛЬ, БУВАЄ І СОРОМ УКРАЇНІ, бо евакуанти різні звідси сунуть. Наші біженці з Кракова: “Запрошують з гарної оселі до іншої, дешевшої”. От біда! У Франції біженка з України вдарила місцевого волонтера, перепрошую, по пиці, бо запропонував оселю не у самому Парижі, а десь у провінції. Решта нормальних евакуантів її не знищили на місці – ось що дивно. Отримав світлини з невеличкого французького селища:: фонтан у місцевому парку та готичний храм. У парку дітки. До речі, різнокольорові. Сантехнік Володя, який ремонтує у мене каналізацію, ставить питання: “Чому ті, хто тікає, отримують допомогу, а ті, хто лишився вдома – ні?!”

НА СПІЛЬНОМУ ТОРТИКУ МАЮ ВЛАСНУ “ВИШЕНЬКУ”: потекла каналізація, з під самого унітазу. Це на додаток до тієї великої, справжньої біди, яка на всіх одна і нікому не замало. Але цю проблему доводиться вирішувати власним коштом і розумом, до того ж терміново. Пощастило, що чомусь не поїхав з міста майстер Володя, справжній чоловік з руками, розумом і досвідом у цій справі.

ВИВІВ НА ПРОГУЛЯНКУ ВИШИВАНКУ, бо сьогодні її день. Таких пишних акцій, які бували минулими роками, звичайно, не спостерігав, але на вулицях моя вишиванка зустрічала багато “сестер”. Віталися стримано, але щиро.

СЬОГОДНІ 65-Й ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. Такого екстремального ще не бувало. Хоча війни вже тисячі років не є новиною, річ у тім, що все надзвичайне насправді пізнається тільки через власний досвід. І мій досвід ще не такий страшний, як у багатьох моїх земляків і сучасників. Як відзначив “напівювілей”?! Згадав, що він є, вдячно вислухав кілька вітальних дзвінків, перечитав підбадьорюючі пости у Фейсбуці. Приємно дуже, дякую, друзі. Та найприємніше – знову виходить у світ газета, тобто і я ще до чогось здамся, не дарма не втік “зеленим коридором”.

НИЖЧЕ ГРАДУС? путін дозволив Фінляндії вступити до НАТО. Каже: “Це не Україна, хай!” Фіни там, мабуть, аж танцюють від радощів із шведами разом. Проте, з “Азовом” і іншими захисниками Маріуполя досі не все зрозуміло, тому тривожно і сумно. Особиста доля героїв залежить від примх якихось орків. Не займайте наших, чуєте?!! Подивіться хоч у “Вікіпедії” про карму! Їх ненависть до України має якийсь містичний, трансцендентний характер. Ми були сусідами росії, які не мали жодних претензій, окрім як на власне право і волю у власних кордонах. Навіть роззброїлися і понапідписували купу добросусідських і мирних папірців. Маємо у відповідь ненависть, яка неодмінно буде взаємною і тривалою. На кілька поколінь, років на 200. Чого насправді ще не бувало в історії, так це такого, щоб колись якесь одне, дурне та агресивне, протистояло коаліції з сорока двох цивілізованих країн, та ще гарчало б, било себе в груди і лякало. Союзників та спільників мали навіть Гітлер, Чингісхан, Тамерлан, не кажучи вже про Цезаря чи Олександра Македонського. А тут у світові лідери пнеться особа непорівнянно дрібніша, легенд і міфів про таких не складають, а анекдоти застарівають дуже швидко.

НАДІЯ ГРУНТУЄТЬСЯ НА РОЗРАХУНКУ. Люди саджають картоплю, в Сумах відкрився новий приватний музей, цвіте бузок. Висновок: всі відхилення не критичні.