Думки наші тихі

Приємно повернутися до знайомої вже скоро як 30 років роботи. Наразі поки що газета виходитиме чорно-білою, обсягом 8 шпальт. Друкуємось ми далеченько, тому доставка і займає більше часу. Деякі передплатники запитують, чи думає редакція компенсувати відсутність газети у березні-квітні? Скажу чесно, поки що видавець думає про одне – як випустити хоча б наступний номер. Як тільки ситуація в економіці більш-менш вирівняється, одразу ж збільшимо обсяг та подумаємо, чим можемо зарадити нашим передплатникам. Такі мої думки – тихі, але поки що дуже незатишні

Проте, якщо ознайомитися з українським інформаційним полем, то виникає враження, що перемога у нас у кишені. А слухати те, що розповідають на загальнонаціональному марафоні по кретиноскопу взагалі неможливо. Особливо дратує, що на перших скрипках там дали грати ведучим, які ще кілька місяців тому працювали на проросійських каналах, і з усіх сил нав’язували російський наратив і брехали людям. На лист медіа-спільноти з вимогою зняти цих журналістів із ефіру, міністр культури та інформаційної політики Ткаченко відповів відмовою. Мовляв, нам потрібна єдність, тому кожен штик стає в пригоді.

Начебто ж і правильна відповідь, дійсно ж, треба єднатися.

Насправді, не так. Люди, які працювали у будь-який спосіб на російську пропаганду до війни, свідомо, в будь-який спосіб, наближали російську агресію. І, маніпулятивно збільшуючи проросійську аудиторію, робили російську агресію можливою. Бо впевнений, цифри охоплення аудиторії проросійських каналів, що постійно до їх заборони росли, лягали на стіл керівництва російського ГРУ та ФСБ поруч з іншими розвідданими.

Зрозуміло, чому Ткаченко тримається за цих людей. Бо такі люди будуть служити цій владі так само вірно і безсоромно, як служили проросійським політикам за російські гроші.

Дуже мене вразили також слова міністра економіки Марченка, який заявив: “Якщо війна затягнеться, то справа дійде до збільшення податків та націоналізації”.
Усе так з економікою погано? Серйозно!? Так ви в уряді вирішили на додачу полякати людей та розігнати паніку. Яка мета подібних заяв міністра взагалі? путін, якщо почує, то припинить війну, чи на що розрахунок?

Звісно, війна затягнеться. До Москви військовий шлях неблизький. І якщо уряд діятиме так само як із паливом або дозволом на безмитний ввіз автомобілів із ЄС, то все буде саме так, як заявив міністр.

Тим часом агроміністр теж радує: “Дизельного палива немає і не може бути найближчим часом. Бо ми виявилися не готовими до того, що дизпалива з росії немає, а з Польщі та Румунії ми поставити у потрібних обсягах не можемо – відсутні цистерни”.

Звісно, я прошу пробачення, бо знаю, що рівень підтримки влади в Україні наразі зашкалює, але я все ж таки запитаю: “Тобто як це – не були готові?” А коли війна почалася, ви не замислилися раптом, що ворог найперше вдарить по складах з пальним та підприємствах по виробництву? Відповідно, вже 25 лютого у напрямку поставок палива з ЄС мусила розпочатися суперактивна робота.

Ну, добре (насправді ні), інформаційну політику ви під себе відрегулювали – телеканали всіх політичних опонентів, всі незалежні думки з телебачення відключили (“П’ятий”, “Прямий”, “Еспресо”). Тобто свободу слова тимчасово (сподіваюсь) вкоротили. Але ж паливо? Це великий ринок, і регулювати такий ринок обмеженнями ціни в умовах дефіциту – це прямий шлях до зникнення білого і початку активної роботи чорного ринку. Хтось на цьому заробляє? Авжеж. Божевільні гроші. Всі інші навіть не можуть розважити себе стоянням у чергах біля АЗС, бо немає сенсу. Про АЗС теж цікаві думки проскакують: кажуть деякі експерти, що їх кількість потрібно скоротити у десять разів. Тобто не ринок скоротить і не власники своїм рішенням, а саме хтось – уряд чи біля уряду якісь люди. Націоналізують, так би мовити.
Зате хто може насолодитися стоянням у чергах, так це люди, які вирішили скористатися рішенням уряду про зняття мита з автомобілів, куплених в ЄС. Реально виходить на 2-3,5 тисячі доларів дешевше, у залежності від марки та року випуску машини. Звісно, на кордонах миттєво виникли корки, що напряму заважали проїзду гуманітарних вантажів. Тоді уряд придумав ще краще – розділив потоки. Гуманітарні вантажі поїхали нормально, як і автомобілі, придбані для ЗСУ, а от на трьох пропускних пунктах для любителів дешевих автомобілів черги від 12 до 27 км. Бо хтось із політиків сказав, що норму про безмитний ввіз треба відмінити. Рухається ця черга приблизно 1 км у день, цілодобово охороняють чергу і слідкують, щоб ніхто не ліз уперед, польські поліцейські. Бо нема ж їм чим зайнятися, розумієте? Поляки встановили біотуалети, розгорнули торгівлю, польські митники ходять вздовж черги, наперед перевіряють документи – чи все правильно складено, щоб дарма люди не стояли, та й щоб швидше діло на кордоні з їх боку йшло.

Як на мене, управлінська та економічна криза тільки починаються. І тил, на жаль, все менше зможе допомагати фронту. Та й сам собі. Зараз у багатьох ще залишилися зимові харчові запаси та грошові накопичення, а що буде наприкінці червня, якщо пальне залишиться в такому ж дефіциті?

І зовсім не зрозуміло, навіщо закликають повертатися, коли місто реально економічно зараз не спроможне?

Закінчимо давайте на умовно позитивній ноті – “Калуш Оркестра” переміг на Євробаченні. І це дуже круто! Можливо, українська перемога не зовсім музична, але це точно – жест солідарності європейських народів. І чим відповідає український народ співаку з Польщі? Правильно, дає 12 балів! А чим відповідає українське професійне журі Польщі? Правильно, дає 0 (нуль!) балів. Типу, кажуть, музика поза політикою. Як тупо ж насправді. Щось у “Суспільного” з журями на Євробаченні проблеми. Якщо пам’ятаєте, за рішенням журі зовсім не “Калуш” мусив їхати на ЄБ, а Аліна Паш, за яку так дивно проголосували деякі журяки. А потім з’ясувалося, що Паш виступала у москві, фоткалась у кольорах російського прапора. Уявляєте цю трагедію для України зараз, якби тоді не підняли скандал і не переграли результати? Кажуть, Паш просував пан Єрмак. Не той, що Сибір підкорив, інший.

Переможемо. Будьте пильними. До нових захопливих зустрічей. Життя прекрасне. Було до війни.