Літературна студія у Сумах відзначила ювілей (Фото)

Молоді й натхненні. Обласна молодіжна літературна студія «Зажинок» відсвяткувала 5-річчя відновлення роботи

Будь-який письменник жадає спілкування із «собі подібними». Почитати нові твори, обговорити свої рядки з іншими, почути поради та зауваження – все це потрібно митцям пера, як повітря. Письменники-початківці потребують ще й критики – адже «виписатися» без сторонньої допомоги фактично неможливо. На жаль, подібних осередків сьогодні настільки мало, що їх доводиться шукати майже вдень з вогнем – через що молоді таланти фактично змушені писати «в стіл».

У потрібному місці в потрібний час
Іноді події відбуваються у той момент, коли їм потрібно статися. За таким сценарієм і відновився «Зажинок». Саме відновився – власне, студія з’явилася фактично півстоліття тому. Більш того, саме завдяки «старому» «Зажинку» літературна Сумщина поповнилась відомими на сьогодні іменами (Григорій Єлишевич, Олександр Вертіль, Андрій Поляков і т.д.). Наприкінці 80-х історія студії призупинилась – аби продовжитись у наші дні.

Тамара Герасименко, керівник літстудії «Зажинок»:
– Це трапилося після багаторічного досвіду роботи редактором у сумських видавництвах: з’явилося прагнення виховати таких літераторів, яких не потрібно буде правити…
1 жовтня обласна молодіжна літературна студія «Зажинок» святкуватиме своє 5-річчя. Без сумніву, радісно і піднесено, незважаючи на наявність (чи відсутність) спонсорів. Але як би було добре, якби меценати від влади або бізнесу області підтримали молодих літераторів!

Парадокс, але «Зажинок» відродився приблизно тоді ж, коли інші сумські «молодіжки» фактично зникли з поля зору. Простіше кажучи, молоді письменники знову були змушені сісти вдома й писати «у комп’ютер». Саме в цей момент «випускниця» легендарної студії Тамара Герасименко вирішила зробити її перезавантаження.

Діджитал пішов на користь
За всіма прогнозами, інтернет мав би «убити» письменників. Натомість ані соцмережі, ані блог-майданчики не змогли замінити класичні вірші та романи. Більш того, цифрові технології пішли на користь літературі. Так, читачам тепер не обов’язково відвідувати книгарні; письменники ж мають доступ до будь-якої інформації, яка потрібна для сюжету чи для збагачення лексики.

Ігор Прихожай, член літстудії «Зажинок»:
– Роль інтернету в творчому процесі зводиться — і в цьому, зрештою, немає нічого нового — до тривіального пошуку інформації, на який письменники минулого витрачали довгі години, тижні, місяці та навіть роки, роки свого життя.

Вплив діджиталізації на молодих «зажинківців» помітила й сама пані Герасименко. За словами Тамари Миколаївни, її вихованці – більш упевнені в собі та креативні, аніж були вони у цьому віці. Виручив прогрес і під час пандемії: так, одне із засідань письменники провели в Zoom.

Нова історія старої студії
За п’ять років студійці встигли написати кілька сторінок в історії «Зажинку». Так, майже всі вихованці змогли «виписатись» (тобто підвищити рівень своєї майстерності і, відповідно, покращити якість своїх творів); кілька письменників принесли перемоги з літконкурсів; троє зажинківців представили Сумщину на заходах, організованих НСПУ.

Звісно, у такого успіху є свої секрети. Так, вихованці студії регулярно збираються на засідання (як правило, раз на два тижні). На кожен прочитаний твір обов’язково лунають поради та критика: що і як варто змінити, а що, навпаки, зроблено цікаво та оригінально.

Деякі помилки переслідували майже всіх «зажинківців». Так, чи не кожен студієць напочатку використовував образи інших письменників, особливо класиків, замість того аби створювати власні. До того ж, за словами Тамари Миколаївни, молоде покоління суттєво поступається старшому в плані мовних знань.

На голому ентузіазмі
Якщо лінощі – двигун прогресу, то «Зажинок» рухає ентузіазм – адже фінансової підтримки у студії немає. Навіть першу збірку «Заспів» молоді письменники випускали власним коштом. До слова, саме через це свого часу «Зажинок» і постраждав. Так, тодішні студійці не тільки мали власне приміщення, а й отримували гонорари за друк віршів у газетах. «Після одного такого гонорару зайшла я в «Червоний промінь» (обласну молодіжну газету), і мені повідомили, що при «Червоному промені» працює літературна молодіжна студія «Зажинок»», – так розповідала нам про знайомство з літстудією її нинішній керівник Тамара Герасименко. Пізніше державна підтримка студії припинилася – через що її історію довелося поставити на 30-річну паузу.

Ймовірно, з тієї ж причини сьогодні так важко знайти літстудію. Збирати письменників у позаробочий час, слухати їхні нові рядки, виправляти помилки та давати поради – майже ніхто не наважиться робити все це безкоштовно. Можливо, саме в цьому полягає секрет існування «нового» «Зажинку» – студія змогла працювати без фінансування від самого початку.

Книгодрук: бути чи не бути?
У той же час фінансовий аспект негативно відбився на можливості книгодрукування. За роки існування нового «Зажинку» тільки троє студійців (Альона Мазігва, Максим Кокадей та Олена Макарчук) зважилися на друк (по одній книзі). Інші ж студійці подібних планів не висловлюють – надто вже дорого коштує видати бодай одну книжку. Деякі «зажинківці» взагалі поглядають у сторону інтернету. Так, навіть публікація електронної книги – дешевша за паперову. А власний сайт взагалі потребує порівняно мізерних коштів, натомість дозволяючи вмістити всі книжки, написані за життя.

Олена Макарчук, член літстудії «Зажинок»:
– Я обираю паперову книгу. Я її можу потім передарувати – в ту ж бібліотеку, військову частину, шпиталь, тощо (і дійсно так роблю). Паперова книга – лот на численних благодійних аукціонах (де я – лотодавець і покупець). Це – автограф, і від того – більш живе спілкування з автором.

Тамара Герасименко погоджується зі своїми вихованцями: дійсно, читачі зараз всі – онлайн, і, можливо, «Зажинку» теж варто опановувати інтернет-простір. З іншої сторони, ця ж ситуація її і непокоїть – з такою політикою студійці не матимуть права на вступ до лав НСПУ. Так, для того аби отримати таку можливість, письменнику варто видати дві високохудожні книжки. У той же час вік майже всіх спілчан Сумщини давно перевалив за 50, і свіжа кров організації просто необхідна.

Утім, Тамара Миколаївна добре розуміє своїх вихованців: сьогодні молодь змушена працювати у кількох місцях (часто – онлайн), аби просто прожити. До того ж, відновлюючи «Зажинок», вона мала за мету виховати гідну зміну своєму поколінню письменників. І це завдання їй досі вдається виконувати.

Довідка
Літстудія «Зажинок» була створена у 1970 році при газеті «Червоний промінь». Перший засновник і керівник – Микола Гриценко. Пізніше студію очолювали Павло Охріменко, Василь Чубур, Леонід Стрельник. У кінці 80-х «Зажинок» перервав своє існування; у жовтні 2016-го був відновлений Тамарою Герасименко.

Цікаві факти
Слово «зажинок» означає перший сніп, зібраний на початку жнив. Назву придумав перший керівник Микола Гриценко із кореспондентом «Ленінської правди» Володимиром Затуливітром.

У народі існує жартівлива назва студії – «За жінок». Не дивлячись на це, кількість чоловіків та жінок у нинішньому складі – приблизно однакова.

Письменник Олександр Вертіль потрапив до «Зажинку» у шкільному віці. Через те що він жив далеко за межами Сум, на засідання його супроводжував учитель. Нові «зажинківці» продовжили цю «традицію»: так, Богдана Москаленко потрапила до студії, будучи ученицею середньої школи, Катерина Бугера – старшої.
У 1992 році Олександр Вертіль став першим головою СО НСПУ. Три роки тому його змінила Тамара Герасименко. Таким чином, поки що спілчан Сумщини очолювали лише «зажинківці».

Артем Турчин
Панорама-2021