П’ять поганих варіантів

Все Дуже Серйозно / Провал У Парижі / Україна У Клешнях / Весна, Великдень, Картопля

Якось незатишно на душі. Хотілося б вас заспокоїти, сказати: «Не переймайтеся, все буде гаразд. Помахає-помахає Путін військом у нас перед кордонами – і піде собі». Але, на жаль, це лише наші бажання. Реальність може виявитися інакшою. І досить скоро. Хоча віриться в такий перебіг подій дуже важко, точніше, взагалі не віриться. Не хочеться війни. Дуже не хочеться.

Проте, щоб повернутися до адекватного сприйняття дій Кремля, варто згадати 2014 рік. Мало хто вірив, що Путін захопить Крим і розпочне війну на Донбасі. Але це сталося. І війна триває досі. Перемир’я, що тривало майже півроку, лише засвідчило одну істину – Путін не зупиниться. Бо ці півроку Росія намагалася переконати Зеленського погодитися на свої умови миру. Але Зеленський, навіть Зеленський! – не погодився. Бо чудово розуміє, що перетне червоні лінії. Бо умови Росії – неприйнятні. Бо позбавлять Україну суб’єктивності, суверенітету і зрештою державності. Тобто це такі умови, що лише відтягують розвал України в часі, а велику війну по фронту розбивають на десятки невеликих регіональних конфліктів.

Домовитися з Путіним поки нікому не вдалося. Ані Байдену, який дзвонив вже двічі, ані Макрону з Меркель. Після першого дзвінка Байден ввів санкції проти Росії і розвернув американські кораблі назад у Середземне море, результати другого дзвінка наразі невідомі. Макрон приймав у Парижі Зеленского, разом вони говорили телефоном із Меркель, намагалися, судячи з усього, поговорити з Путіним, але безрезультатно. На прес-конференції Зеленський виглядав розчавленим, його обличчя смикалося і кривилося, а відповіді звучали беззмістовно. Як пишуть французькі медіа, Німеччина і Франція ясно дали зрозуміти, що ні в ЄС, ні в НАТО Україну ніхто не чекає і на допомогу від цих країн не варто розраховувати. Але це було до того, як в Чехії з’ясували, що військові склади в 2014 р. там підірвали російські шпіони. Чехи і НАТО розцінюють це як прямі військові дії Росії на території НАТО, і висновки можуть бути відповідні.

Проте такі дрібниці навряд чи вплинуть на рішення Путіна. Очевидно, все, що замислив, Путін оголосить на Раді Федерації. А до того зберігає інтригу і підіймає ставки. Безпрецедентно, наприклад, пригрозили американському послу, а українського консула взагалі затримали і вислали. Експерти кажуть, що таких дипломатичних стосунків із США Росія не мала навіть за часів СРСР.

Тим часом Росія продовжує стягувати війська під українські кордони. Загалом нараховано близько 110 тисяч військових по кордону Україна – Росія, ще 42 тисяч Росія має в Криму. 30 тисяч бойовиків воюють за ОДРЛО. Експерти говорять, що для повноцінного вторгнення потрібно 240-250 тис. Проте тут озвучені офіційні цифри розвідки. А розвідка може або чогось не знати, або просто офіційно озвучується така чисельність, щоб не сіяти паніку, а реальність – інша. Також Путін тримає серйозне військове угрупування вздовж всього кордону з Білоруссю, аж до Польщі, і дивізію в Придністров’ї. У Чорне море перекинуті кораблі з Каспію, десант – із Балтики, і все це розташовано акурат напроти Маріуполя та Одеси. Тобто під ударом знаходиться майже вся Україна. І діватися нам нікуди, безвіз не діє.

Тобто ми бачимо, що це – не жарти. І риторика російських пропагандистських телеканалів і заяви офіційних осіб направлені на одне – розпалювання ворожнечі і ненависті до всього українського. Так само в 1939 р. робили Гебельс і Гітлер, перед тим як напасти на Польщу. Класика великодержавного шовінізму і нацизму.

Як можуть розвиватися події? Висловлю свою думку. Перший варіант: Захід і Росія домовляться без участі України, Путін відведе війська, а нас поставлять перед фактом – робіть те і те. Другий варіант – Путін оголошує Україні ультиматум, Зеленський говорить, що сам він не може приймати такі рішення, тому винесе всі питання на референдум, які насправді будуть озвучуватися так: «Ви за мир (тобто приймаєте ультиматум Путіна) чи за війну?» Звісно, це маніпуляція, але її будуть розігрувати, і влада – в першу чергу. Бо не вдалося бідоласі «домовитися посерединці», «заглянути в очі Путіну» і тому подібна маячня. Недарма Турчинов сказав на днях: «Хочу запитати у пана Зеленського: а хто тепер заробляє на війні?» – апелюючи до звинувачень останнього в бік Порошенка, Турчинова та інших: мовляв, війна їм вигідна, вони на ній бізнес роблять. Тепер же Зеленському стало, сподіваюся, зрозумілим, що Путін не хотів і не хоче миру. Єдине його бажання – знищити Україну. Покарати непокірну Україну. Покарати вільних людей. Третій варіант: часткове вторгнення на Донбасі і розширення зони контролю до кордонів Донецької та Луганської областей. Четвертий – вторгнення з метою відтяти весь схід і південь. Ну і п’ятий – повномасштабне вторгнення. Можливо, до Збруча, по лінії кордонів із Польщею 1939 р., т.з. «лінії Керзона», можливо, до кордонів із Польщею. Тут у Росії є різні концепції.

Олександр Дугін, наприклад, вважає, що «…Галичина – це відросток Європи, тож чіпати його не треба, там ані промисловості, ані нічого іншого». Плюс, додамо, вельми печальний досвід боротьби СРСР із УПА і 99% нелояльність місцевого населення.

Ми не знаємо, як буде. Але кожен із варіантів тягне за собою великі зміни в нашому житті. Можливо, ці зміни не стануть для більшості критичними, але останні з указаних варіантів не залишають вільного вибору нікому.

І ще запитання: коли можуть розпочатися активні дії? У будь-який день після 21 квітня, тобто Ради Федерації Росії. Але, на мій погляд, їм буде потрібна якась провокація, якийсь привід. Наприклад, на хресну ходу в пам’ять жертв 2 травня в Одесі нападають «правосєкі» і вбивають невинних мирян.

Будьте пильними. Не нападайте на хресну ходу. До нових цікавих зустрічей. Життя прекрасне. Поки що. Найдивніше у даній ситуації поводиться місцева влада. Щось не чутно ні про яку роботу з населенням: де відкриті бомбосховища, де інструкції, як себе поводити, де роз’яснювальна робота, направлена на запобігання паніки? Нам залишається сподіватися на шостий варіант – нічого не станеться. Буде Великдень, і настане справжня весна, і ми посадимо картоплю.