Страшніше динозаврів

Мітинг За Мову / Динозавр Доїдає Путіна / Фурор у Фейсбуці / «Руській мір» Злякався Дітей

У минулу п’ятницю всією родиною сходили на мітинг у підтримку української мови. Людей біля пам’ятнику Тарасу Шевченку зібралося не так щоб і багато, але як для середини робочого дня достатньо. Ясно, що майоріли там і партійні прапори, але куди їх подіти? Ми ж прийшли туди висловити свою позицію – будь-які принципові зміни в «мовний закон» – неприпустимі. Наші діти висловили свої думки в самостійно намальованих невеличких плакатах. Старші – Герман і Жорж – написали, що хочуть навчатися українською мовою, молодший – Устим – висловив свої думки та почуття графічно, а саме – намалював динозавра, який доїдає рештки Путіна, а Жорж підписав, де хто, щоб іншим зрозуміліше було.

Нагадаю, що з поточного навчального року у всіх освітніх закладах навчання мусить відбуватися виключно українською мовою. Насправді ця норма мусила би бути впроваджена на наступний же день після набуття Україною незалежності. Можливо, тоді ситуація на Донбасі, Харкові, Одесі складалася б інакше, ніж зараз, більш сприятливо для української держави.

Світлини з події я розмістив на своїй сторінці у фейсбуці, в тому числі і світлину Устима з плакатом про динозавра і Путіна. Дуже багатьом людям світлини сподобалися, але серед позитивних з’явилися й негативні коментарі. Мовляв, а хто заважає вашим дітям навчатися українською, та немає ніякого такого закону, що забороняє і т.п. При тому писали коментарі не боти, а конкретні люди, досить відомі у Сумах. Сенс їхніх дописів і претензій особисто мені був не дуже зрозумілим, зрозуміло було одне – щось вони хочуть сказати різке, але не наважуються, чимось вони дуже незадоволені. Хоча, здавалося б, що такого – вийшла родина на мітинг підтримати рідну мову, потримали плакати, агресивних вимог не висловлювали, то які проблеми?

Не торкатимусь зараз інших окремих дописів у соціальних мережах, досить, на мій погляд, дивних, але вельми мирних. Такі дописи робили люди переважно творчі й російськомовні, дуже інтелігентні. Вони щиро не розуміли і не розуміють проблеми. Крім нерозуміння, їх об’єднує щира образа на українську державу, яка, на їх погляд, зробила недостатньо зусиль за ці майже тридцять років, щоб допомогти російськомовним громадянам України оволодіти українською.

Також популярною виявилася думка, що в Україні мовної проблеми не існує, кожен говорить на тій мові, якій хоче, і всі його розуміють. Без сумніву, це вірне твердження, наразі у Сумах так і є. Проблема ж полягає в іншій площині.

І тут російськомовним громадянам України все ж таки доведеться трохи напружитися. Бо, на моє стійке переконання, якщо ви – громадяни України й ідентифікуєте себе як українці, то навчання у дошкільних, шкільних закладах та вишах для ваших дітей мусить відбуватися виключно українською мовою. Я
до порозуміння.

Натомість наш допис викликав не тільки позитивні чи дискусійні коментарі та пости. Буквально лавина люті вилилася на нашу родину. О, скільки ненависті до всього українського, скільки ненависті до людей, які говорять українською, скільки ненависті до людей, які діють заради української! В основному цей потік гидоти лився з фейкових акаунтів, тобто зі сторінок людей, яких не існує, т.з. ботів. Зрозуміло чому. Але й реальні люди лайкали і підтримували ці людожерливі заклики і образи. «Руський мір» у повний зріст, в усій його антилюдській сутності.

Наші світлини і допис на фейсбуці тим часом зібрав дуже багато лайків та коментарів. І за два дні був заблокований фейсбуком. Уявіть собі – «руський мір» просто закидав адміністраторів ФБ скаргами на динозавра, який доїдає рештки Путіна. Розумію, страшно їм стало.

По факту все це пропутінське шобло просто злякалося малюнка п’ятирічного хлопчика. Злякалося того, що в Україні – і не тільки в Західній! – наразі зростає покоління абсолютно проукраїнських дітей, чиї «динозаври» тільки тим, що вони є, знищать, зітруть на порох кривавих кремлівських негідників, які сіють ненависть і смерть по всій планеті.

Ні, їм не страшно, коли на подібні мітинги виходять представники партій та організацій. Їм не страшно, коли туди приходять люди, які все життя боролися за статус та існування української мови. Їм не страшно, коли туди приходять викладачі та вчителі. Але їм страшно, коли на такі заходи приходить україномовна молодь, а ще страшніше – коли приходять україномовні діти, бо вони – майбутній український світ, цілісний і органічний, що не піддається жодним проросійським впливам, мислить самостійно і сучасно. Україномовні діти – це смерть кремлівській мрії про розкол та знищення України. От чому вони злякалися і заблокували світлини трьох дітей із наївними плакатами.

Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Життя прекрасне. Зустрів на мітингу кількох проукраїнських політиків, молодих батьків. Запитав, якою мовою вони спілкуються вдома зі своїми дітьми. Понуривши голови, відповіли, що російською. Особисто у мене до них запитань більше немає. Бо в цій їх відповіді – вся наша Україна, весь контекст і весь підтекст. І поки він не зазнає однозначних змін – результат буде один. У незалежності від прізвищ президентів, депутатів, мерів та всіх інших, кого так звані пересічні громадяни вважають винними у всіх негараздах.