Олександр Величко: «Інфіковані бездіяльністю»

Сумські волонтери за власною ініціативою продовжують допомагати медикам, що проживають за межами обласного центру, дістатись місця роботи. А що робить влада?

Наприкінці березня через карантин і скасування міжміського транспортного сполучення люди, що проживають в районах, і не мають власного авто, виявилися відрізаними від Сум. Поки представники влади, як кажуть, бідкалися і розводили руками, волонтери почали діяти – в Сумах з’явився благодійний фонд «Бізнес-місту», який рятує медичну систему від нестачі обладнання та засобів індивідуального захисту, а небайдужі сумчани взялися допомагати медикам дістатися місця роботи. Минуло майже два місяці, втім, здається, що місцева влада проігнорувала потреби медпрацівників у транспортному сполученні, і цей обов`язок повністю ліг на плечі волонтерів. Про те, який діагноз ставить місцевій владі епідемія коронавірусу, розмірковує керівник ГО «Автомайдан Суми» Олександр ВЕЛИЧКО.

«r»: Розкажіть, що зараз турбує волонтерів?
Олександр Величко: З кінця березня я і ще 17 надійних водіїв-волонтерів возимо на роботу співробітників КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», а у разі наявності часу та вільних місць в авто – медичних працівників інших закладів здоров’я. Інші волонтери, наприклад актив організації «Правого сектору», також долучилися до цієї доброї справи. Спочатку ми думали, що виступаємо як своєрідна швидка допомога, тобто працюємо пару тижнів, а за цей час місцева влада організує регулярні автобусні перевезення. Втім, так вийшло, що волонтери вирішили це питання, а влада просто забула про нього. Ми, звичайно, будемо підтримувати медиків стільки, скільки потрібно. Але ж, відверто кажучи, наші ресурси не безмежні. Той, хто часто подорожує Сумщиною, знає про стан доріг в області: на деяких ділянках вони просто відсутні. Щоденні багатокілометрові вояжі по таким дорогам (в середньому 80-100 км) не найкращим чином впливають на автомобілі. Волонтери не скаржаться і нічого не просять, вони взялися допомагати, і вже не зупиняться. Питання, чому мер та інші відповідальні особи не поспішають на допомогу волонтерам?

«r»: Невже вони зовсім ніяких кроків не зробили, щоб розв’язати цю проблему?
О.В.: Був період, коли вони домовилися з перевізниками, але через деякий час тандем розпався. Влада займається собі ремонтом дороги по вул. Харківській, а на передовій у боротьбі з епідемією бізнесмени та підприємці. Може, ми чогось не знаємо, то нехай відповідальні особи відзвітують, покажуть, що саме було зроблено за два місяці? Наприклад, блокпости майже не працюють. Популістські відео із закликом сидіти вдома – це, звичайно, круто (насправді – ні). Добре, залишимося вдома. Але якщо лікарі не зможуть дістатися до роботи, що тоді з нами буде? Хто буде нас рятувати?

«r»: Чому самі медики не звертаються до влади?
О.В.: Це вже питання до головних лікарів закладів. Чому вони не піклуються про свій персонал? Коли ми підвозимо медпрацівників інших лікарняних закладів, вони часто питають: «Чому колегам з обласної дитячої лікарні ви допомагаєте на регулярній основі, а нам тільки, якщо з’явилось вільне місце в машині?». Відповідаю – головний лікар вчасно звернувся до нас з проханням.
Чому інші очільники лікарень мовчать? А співробітники вимушені їздити чи то на попутках, чи зі своєї і так невеликої зарплатні платити сусіду за пальне, щоб відвіз до міста. Можливо, після того, як гострий період епідемії завершиться, варто провести аудит медичних закладів і діяльності головних лікарів?

Кіра Александрова
Панорама №20-2020