Презентували третє видання збірника про Голодомор на Сумщині

У Сумській міській галереї відбулася презентація вже третього видання збірника “Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців”

Як говорить упорядник збірника кандидат філологічних наук, доцент СумДПУ ім. А.С.Макаренка Сергій П’ЯТАЧЕНКО, голодоморів у ХХ сторіччі в Україні було три. На жаль, про голодомор двадцятих років щось дізнатися дуже важко, адже свідків тих років вже немає серед нас, а документи, які б засвідчували ті страшні часи, ретельно знищувалися або взагалі не велися (як і документи про інші Голодомори), тому встановити достеменно, скільки людей загинуло та померло від голоду в ті часи, вже неможливо.

До третього видання книги “Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців” увійшло близько 400 свідчень про Голодомори 1932-1933 та 1946-1947 років. Вони зібрані зі 197 населених пунктів в усіх 18 районах Сумської області. Вони були записані учасниками науково-пошукової програми “Голодомор у пам’яті народу”. Присутні на презентації також мали змогу подивитися сюжет обласного телебачення, який був знятий кілька років тому у селі Бишкінь Лебединського району. Затамуваваши подих, зі сльозами на очах слухали та дивилися присутні на стареньких дідусів та бабусь, які дітьми пережили цю страшну трагедію, котру вони пам’ятатимуть до останніх днів свого життя.

“Це вже третє видання цієї книги. До нього долучилася депутат міської ради Юлія ЛЕВЧЕНКО, яка допомогла фінасово. Попередні тиражі доволі швидко розійшлись біблотеками, школами, тому виникла потреба випустити ще один наклад, хоча минуле видання вийшло у минулому році. Але навіть у мене його немає, – говорить Сергій П’ятаченко. – Тож цього разу ми випустили цю книгу тиражем у 400 екземплярів. А розпочалося все ще у 2007 році, за ініціативи і сприяння тодішнього начальника обласного управління молоді та спорту Віктора БОБИРЕНКА. Тоді ми відправилися у першу експедицію, нам виділили фінанси та транспорт. У першому виданні було надруковано десь близько сотні спогадів очевидців тих страшних часів. Ми не зупиняли цю роботу, і до 2018 року у нас зібралося кілька сотень спогадів з усіх районів Сумщини. Особливість цього проекту у тому, що до нього було залучено велику кількість молоді. Це студенти, школярі, а також бібліотекарі, працівники сільских рад, музеїв, просто добрі люди, які допомагали нам. Звичайно, не всюди ми могли доїхати, тому нам надсилали ці спогади.Це обов’ язково аудіо- або відеоматеріали, фотографії оповідача. У нас все паспортизовано та систематизовано, адже це документально підтверджене свідчення масштабу трагедії Голодомору, який пройшовся Сумською областю. Людям, з якими ми спілкувалися, було вже за вісімдесят, а декому й за дев’яносто, вони були дітьми в ті часи, але дитяча пам’ять багато чого зберегла. Це, в першу чергу, способи реквізиції майна та їжі, які у них відбиралися. Друге — це моторошне меню Голодомору, те, чим вони харчувалися, щоб вижити. Також називали імена та прізвища тих, хто займався реквізицією, комсомольців, активістів, як вони називали їх, “буксирів”, описували їх зовнішність. Страшні факти — це описи змін, які відбувалися, коли людина голодувала, факти поховання, навіть поодинокі факти канібалізму.Ці всі моторошні картини зберегла дитяча пам’ять, і для кожного з них це була психологічна трама, з якою вони провели все життя. Наш обов’язок — зберегти все це, бо разом з людьми відходить і пам’ять про ті страшні часи. А для нас дуже важливо, щоб майбутні покоління знали і пам’ятали про все це”.

Анатолій Поляченко
Панорама №48-2019