Відкрита Європа: Нам треба поспішати за реформами

Саме такий головний меседж конференції «Європейські реформи в Україні: доступна освіта, якісна медицина, достойна пенсія». Захід відбувся восени у м. Чернівці. Його провів Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) в рамках проекту “Просування реформ в регіони”, що фінансується Європейським союзом та МФ «Відродження».
Олена Шевченко

Відкриваючи конференцію, директор ІЕД Ігор БУРАКОВСЬКИЙ відзначив, що реформи, котрі впроваджуються, надто важливі для нашої країни. Він додав: «Усі розпочаті реформи ми робимо для того, щоб вийти на соціальні, економічні, політичні, стандарти Європейського союзу. Так трапилося, що об’єктивно наше суспільство має відставання, низку проблем у сфері освіти, медицини та пенсійному забезпеченні. І якраз реформи, які ми запроваджуємо, покликані подолати подібні відставання. Це позитивна тенденція, коли ми прагнемо реформувати ключові сфери нашого життя, щоб підвищувалися соціально-економічні стандарти та нам у цілому жилося краще. Звичайно, реформи – це покращення, але не термінове, як нам обіцяли деякі політики, а покращення в майбутньому – в далекотерміновій перспективі».

Освіта – шлях змін
Дискусія про освітню реформу торкнулася питання, наскільки у суспільстві зростає усвідомлення необхідності вивчення української мови як шансу та основи для успішного майбутнього. У поле зору досліджень потрапили представники різних вікових, соціальних груп: школярі, студенти, їхні батьки та педагоги, викладачі шкіл та вишів. Причому були обрані місцевості, де компактно проживає населення різних національностей й для молодого покоління вибір мови навчання є непростим питанням життєвої перспективи.

Галина ШУМИЦЬКА з громадської організації «Джерела», аналізуючи свої «польові» дослідження, повідомила, що на Закарпатті є цілі населені пункти, де українською ніхто не говорить. Пані Галина пояснила: «Угорська спільнота у цих селах вимагає викладання рідною мовою, однак є усвідомлення, що громадянин України має знати державну мову. На обласному рівні вже запроваджено білінгвальну навчальну програму в університетах, на які вже повністю заповнили ліцензований обсяг”.
Чернівецька область як прикордонна та як регіон, котрий має багату національну палітру, має свої мовні особливості. Загалом у Чернівецькій області 89% учнів навчаються українською мовою, 10,7% – румунською та 0,3% – російською мовою. Заступник голови Чернівецької ОДА Мирослав Заячук вважає, що мовні права нацменшин в області забезпечені повністю і держава приділяє пильну увагу навчанню рідною мовою на Буковині. Він навів красномовну статистику:
«В прикордонному Герцаївському районі навчання одного учня в румуномовному ліцеї обходиться в 44 тисячі гривень на рік при середній вартості 20 тис. грн. у цьому районі.

В румуномовних навчальних закладах Чернівців навчання одного учня обходиться в 22 тис. грн. при середній вартості 11 тисяч грн. у місті».
Тарас ШАМАЙДА, співавтор законопроекту «Про державну мову» пояснив, що нещодавно ухвалена «мовна» стаття Закону України «Про освіту» спрямована на забезпечення функціонування української мови в тих закладах, які формально є україномовними. У відповідності із Законом – 90% усіх загальноосвітніх, 100% усіх музичних, художніх, спортивних шкіл та 100% усіх закладів вищої освіти.

Він повідомив, що законотворці упродовж 2017 року проводили консультації з представниками національних меншин щодо «мовної» статті. Пан Шамайда підкреслив: «Є абсолютною неправдою, що ця стаття не була предметом діалогу, хоча деякі пропозиції, особливо угорської спільноти: «залишити все як є» були неприйнятними».
Головний редактор”Європейської правди” Сергій СИДОРЕНКО підсумовуючи дискусію висловив свою точку зору:“Є декілька варіантів успішного впровадження освітньої реформи. А саме: достойне матеріальне забезпечення та комунікації. Перший шлях, який вже використовує Будапешт у своїй політиці в Україні, не є доступним сьогодні. Тому варто зробити наголос на роз’ясненнях та діалозі зі всіма головними групами впливу. Крім цього, треба користуватися тими небагатьма перевагами у міжнародному просторі, які у нас є – підтримкою Венеціанської комісії та Ради Європи».

Пенсійна реформа
У панельній дискусії, присвяченій ходу пенсійної реформи, взяли участь посадовці, представники громадських організацій та науковці. На підставі досліджень, які проводилися методом глибинних інтерв’ю, опитуванням ряду фокус-груп вони отримали зріз думок різних вікових груп щодо їх бачення пенсійних змін.

Цікаві факти зі своїх досліджень навели Наталя БАТРАКОВА та Тетяна МЕДІНА (Центр “Синергія”). Вони досліджували сприйняття пенсійної реформи у Чернівецькій області. Їх отримані дані засвідчують, що значна кількість людей скептично ставиться до перспективи отримати гідне пенсійне забезпечення. Більшість опитаних відзначали, що вони знають про нинішнє підняття «планки» вимог і вважають, що воно не останнє. «Підливають масла до вогню недовіри» й нинішні розміри пенсійних виплат, які зовсім не мотивують людей прагнути докладати значних зусиль для планування свого майбутнього пенсійного забезпечення”.
Наталя Батракова: «Серед тих, хто постраждає від реформи, респонденти називають молодь, працівників тіньового сектору, найбідніші групи населення, зайняті фізичною працею, а також внутрішньо переміщених осіб. Але найболючіш, реформа вдарить по представниках покоління, народженого у 1960-70-х роках, бо вони втратили можливість заробити страховий стаж в період руйнації Радянського Союзу».
Учасники досліджень відзначили, що найбільші проблеми з можливістю заробити необхідний страховий стаж будуть мати трудові мігранти, які тривалий час працювали за кордоном, особливо якщо це відбувалось понад 10 років тому. Вони працювали нелегально, і на той момент були відсутні міждержавні угоди щодо призначення та виплати пенсій.

Доцент Чернівецького національного університету Сергій ЯРЕМЧУК у продовження дискусії вказав на особливий дисонанс поточних пенсійних нововведень: «Нинішня пенсійна реформа запроваджується не для пенсіонерів, які її сприймають як доконаний факт. Ця реформа для молоді, але молодь не думає про пенсію. Вона сидить на валізах, пов’язуючи своє майбутнє з «європейським вибором».
Учасники дискусії також визнали, що солідарна система розвалюється і в нинішньому стані протримається ще до 5 років. Як позитивний момент – населення схвально ставиться до накопичувальної пенсійної системи, бо вона дозволяє передавати свої пенсійні гроші в спадок або розпорядитися ними в інший спосіб.

Для здоров’я нації
Дискусію про реформу медичної галузі розпочав Юрій ЛЕСЮК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА. Він відзначив, що за основу побудови нової системи охорони здоров’я в Україні взята медична галузь Великої Британії, та прокоментував статистику: «На сьогодні 80% людей звертаються до лікарів, які працюють в лікарнях, і 20% – це ті, які звертаються до дільничних або сімейних лікарів. Завдання реформи – зробити чіткий розподіл і забезпечити 80% звернень до первинної ланки – тобто сімейних лікарів, що дасть змогу ефективно використовувати фінансові ресурси, які виділяються на охорону здоров’я».

У ході обговорення наступні спікери, котрі досліджували різні регіони нашої батьківщини, відзначали спільні проблеми при просуванню реформи медичної галузі: недостатнє інформування населення та лікарів, нестача лікарського персоналу, мала заробітна плата медиків і т.д. Водночас і дослідники, і практики медичної галузі відзначали, що широке коло суспільства розуміє необхідність реформування медичної галузі й приймає невідворотність впроваджених змін.

Інститут аналітики та адвокації (ІАА), в рамках проекту “Просування реформ в регіони”, здійснив моніторинг медичної реформи у Полтавській та Сумській областях. Експерт ІАА Олександр ТКАЧЕНКО презентував результати цього дослідження у ході чернівецької конференції. І вже за декілька тижнів у Сумах пройшов круглий стіл, де відбулася більш детальна презентація та обговорення даної проблематики за участю медичної спільноти Сумщини.

Експерт ІАА Олександр ТКАЧЕНКО, презентуючи звіт, сумчанам відзначив: «Протягом 6 місяців ми порівнювали Сумщину з Полтавщиною. Бо ці області межують, мають спільні географічні, соціальні особливості. й в такому порівнянні значно цікавіше та ефективніше працювати та щось запозичувати один в одного. Наші дослідження складалися з двох компонентів з кількісного та якісного. Кількісний компонент полягав у фіксації кількості підписаних декларації та договорів, автоматизованих лікарень, засвідченні програми місцевих стимулів».

За інформацією пана Олександра, у Полтавській області автономізовано всі заклади первинної медичної допомоги. На Сумщині існують затримки. У процесі автономізації заклади зіштовхнулися із потребою отримання ліцензій, видача яких сильно затягується.

У Полтавській області починаючи з 1 травня по 1 жовтня 2018 року кількість населення, яке підписало угоди, зросла з 11 до 59,9%. У Сумській області 46,6% жителів підписали декларації зі своїми лікарями. У Полтавській області зараз перетворено у некомерційні підприємства 48 закладів, а в Сумській – 41. НСЗУ, у свою чергу, підписала договори з 33 полтавськими та 24 сумськими закладами охорони здоров’я.
«Як показали дослідження, найпроблемнішою точкою в регіоні є місто Конотоп – там міська рада не функціонує повноцінно півтора року. В області є 2 унікальні випадки, які є позитивними та нетиповими для України. По перше – у місті Суми з нуля, за короткий час створено великий заклад – ЦПМСД, який обслуговує понад 30 жителів. І з першого серпня він прийняв перших пацієнтів. У Лебединському районі у районній лікарні проходить автономізація без розмежування первинної та вторинної ланок, й нині лікарня діє як єдиний заклад. У подальшому вони отримають змогу за погодженням МОЗ і будуть в такому форматі працювати й надалі», – зазначив експерт та продовжив: «В контексті медичної реформи місцевим стимулам приділяється велика увага. Доплати, пільги надають лікарям певну мотивацію. На Сумщині їх не так багато, як би хотілося. Місцеві стимули для медиків первинної ланки – допомога з житлом – наприклад, пільгове кредитування у сільській місцевості, створення оздоровчих комплексів, забезпечення безкоштовного пересування. Весь комплекс покликаний покращити життя медиків в непростих реаліях української глибинки та вмотивує їх не змінювати місця проживання».

Експерти також зафіксували, що серед лікарів первинної ланки багато лікарів пенсійного або передпенсійного віку. Тому треба працювати у напрямку омолоджування персоналу. Наприклад, фінансувати навчання в такий спосіб, щоб згодом молоді спеціалісти поверталися в село, ОТГ, містечка районного значення та працювали маючи на увазі, що місцева громада сплатила їх професійне навчання»

У свою чергу, представники медичної спільноти Сумщини у ході круглого столу відзначали, що на селі люди замало знають про медичну реформу. Тому інформування населення залишається актуальним. В умовах, коли лікарні стають суб’єктами господарювання, підприємствам, медики готові навчатися працювати у нових умовах. Головні лікарі, керівники лікарень говорять, що потребують навчання та нових навичок фінансового менеджменту.

Учасники зустрічі відмічали, що представники органів місцевого самоврядування сподіваються на позитивні наслідки приписної компанії. Вони реально зможуть побачити структуру та склад, чисельність населення. Заклади, в свою чергу, можуть отримати фінансування, що дозволить місцевій владі менше датувати первинну ланку, а звільнені кошти використовувати на впровадження додаткових стимулів, розвиток інших галузей.

Також спільною точкою зору учасників розмови стало визначення ризиків ходу реформи медичної галузі. Так, усі погодилися, що можливе менше підписання меншої кількості декларацій, ніж передбачалося. Хоча від приписної компанії самі заклади очікують позитивні наслідки: пацієнти будуть знати свого лікаря, що підвищить рівень надання медпослуг. У проведенні приписної компанії райони випереджають міста. Багато молодих лікарів підписало більше декларацій з пацієнтами, ніж їх досвідчені колеги. На процес декларування впливав фактор забезпечення комп’ютерами. При цьому в сільській місцевості є проблеми з доступністю мережі інтернет. Ще одним з викликів приписної компанії – дефіцит кадрів, бо є амбулаторії, де немає лікаря або не вистачає спеціалістів.

У ході розмови також ставилося питання: “Коли українці перейдуть до наступного етапу медичної реформи, який стосуватиметься вторинної ланки». На думку експертів, це велике питання. Наприклад, на Полтавщині вже зараз запроваджується пілотний проект. У його фокусі наступний крок реформування медичної галузі. Олександр Ткаченко: «На продовження ходу медичної реформи впливатиме фактор наступних виборів. Зважаючи на досвід української новітньої історії, існує великий ризик того, що при зміні керівництва держави є вірогідність відкату назад або якесь непередбачуване корегування реформи. Також ми маємо зважати на загальновідомі факти – жодна із запроваджених вітчизняних реформ не доведена до кінця у силу того, що тому влада змінюється непередбачувано, з такою швидкістю та частотою, що реформи не встигають реалізуватися й дійти до свого логічного завершення та результатів».

Підсумовуючи розмову за круглим столом, експерт ІАА Олександр Ткаченко, зокрема, сказав: «Ми очікуєте позитивних результатів та дуже розраховуємо на діалог, зворотній зв’язок від вашого керівництвом Сумським медичними закладами. А ми, в свою чергу, донесемо цю важливу інформацію до Міністерства охорони здоров’я. Обмін думками та різними точками зору дасть змогу змінювали на краще хід медичної реформи».

Проект “Відкрита Європа” фінансується Європейським Союзом. Підтримку у реалізації проекту надає громадська організація “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій” та «Європейська правда». Матеріали в рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.