Мандри сумчанки. Поєднати непоєднуване у Вірменії (Фото)

Сплетіння новітніх технологій, пережитків радянської епохи і автентичності вірменських традицій

Перспектива летіти до Вірменії, якщо чесно, не дуже сильно радувала мене як туриста-початківця, але вже перші враження від Єревану повністю змінили моє ставлення до цієї високогірної країни. Чого вартий лише один аеропорт Звартноц! Збудований в 2011 році, він виглядає надзвичайно сучасним та враховує потреби туристів різного віку та соціальних груп. Приміром, працівники аеропорту допомагають людям похилого віку чи пасажирам з травмами дістатися до потрібного відділу на спеціальних візочках.

У Вірменії всі знають російську, а коли чують українську мову, думають, що це польські туристи. Вірмени щиро вірять, що Україна – це ніби Польща для українців.

Клімат та пейзажі
Столиця однієї з найдревніших країн дихнула в обличчя гарячим сухим повітрям. Сонячна активність тут просто зашкалює, що миттєво відчули змучені нічною роботою за комп`ютером очі. “Добре, що светра лишила вдома”, – подумала я наївно. Помилку я усвідомлю лише ввечері того дня.

Краєвиди Єревану просто вражають. Моя несформована туристична свідомість просто пищала від екстазу, проїжджаючи повз декорації до якогось історично-релігійного фільму. “Тут точно літав Дух Божий”, – чогось пульсувало у голові. І хоча географ та історик з мене сумнівні, я чомусь впевнена, що біблійні історії, котрі показували в документальних фільмах, стосувались цього регіону. Мабуть, тут саме час почати «умнічать» і сказати, що Вірменія набагато раніше за більшість європейських країн прийняла християнство. Сталося це ще в 4 ст. Це підтверджували і краєвиди, що пролітали у вікні автобусу до Цакхадзору. Ось так їдеш і бачиш гори, гори, гори… і тут бац! – старовинна, але діюча церква вирина поміж кам`яних гір.

Архітектура та інфраструктура
Архітектура Єревану дивовижним чином поєднує старовинні будівлі з каменю, надсучасні конструкції і зашарпані багатоповерхівки, що є відголосками періоду розквіту СРСР. Дивно, але чомусь тут це виглядає дуже органічно.

Практично всі будівлі в Єревані – і житлові будинки, і заклади культури, і бізнес-центри – виконані з каменю, що добувається тут, у горах. Цей матеріал прекрасно тримає температуру і працює як термос: влітку зберігає прохолоду, а взимку утримує тепло всередині.

Ще одна особливість Єревану, яка одразу кинулася в очі і відчулася стомленим тілом – це дороги. У країні, населення якої впевнене, що Україна – багата і розвинута країна, дороги просто ідеальні. Скрізь: у місті, на трасах (моя м`язова пам`ять одразу повернула мене у маршрутку “Суми-Київ”, десь не доїжджаючи Ромен), у маленьких містах.

Цахкадзор
Власне, тут моє знайомство з Єреваном закінчилося, і красивий водій-вірмен повіз нас до маленького містечка (смт по-нашому) Цахкадзор. Колись це був стратегічний об`єкт для усього радянського спорту. Тут тренували відомих на увесь світ радянських спортсменів. Ті, хто виживав, вигравали олімпійські медалі. Решта, схоже, вмирали. Ну принаймні так я думала перший день свого перебування тут. Від різкого стрибка атмосферного тиску (природна особливість гірської місцевості) і фонтануючого гемоглобіну у крові моя голова так і хотіла розколотись на дрібні частинки. Дякувати Богу та головному редактору “Панорами” Євгену Положію, я мала з собою пігулки для нормалізації тиску і решту днів провела, насолоджуючись цим дивовижним гірським повітрям і пейзажами з історичного фільму.

В Цахкадзорі тихо і затишно. Нині тут багато готелей та баз відпочинку, де відпочивають, переважно, самі вірмени. Але те, до чого я не була готова, – холод. Ввечері температура повітря падала до 12 градусів. Думаю, не варто говорити, що моя радість з приводу светра в аеропорту швиденько зникла, уступивши місце паніці. Але доля відправила мене у цей мальовничий куточок не саму. Тому серед української делегації знайшовся джентельмен, котрий не пошкодував для наївної мандрівниці свого светра.Тому, спокійно, застуда мені не загрожує.

Найбільша знахідка цієї місцевості – озеро Севан. Величезне, як море, і чомусь дуже холодне, мов Льодовитий океан. В озеро врізається півострів, на якому височіє старовинний монастир. У нього і зараз приїжджає багато людей, аби помолитися про свої насущні проблеми. Краєвид з цього місця захоплює подих, але милуватися ним довго не виходить. Пронизливий холодний вітер ніби захищає цю чарівну місцевість від довгого перебування туристів. У розпал серпня, коли в Єревані температура складає 30-35 градусів за Цельсієм, на Севані стовбчик термометра ледве долає відмітку в 15 градусів. Така собі сувора краса.

Люди
Ось це справжній розрив свідомості! Виявилось, що вірмени, про котрих в українському суспільстві склалося негативне враження, – не справжні. Це якісь заслані агенти, покликані дискредитувати цю святу націю. Справжні вірмени дуже спокійні. Вони надзвичайно працьовиті, уважні до чужого горя. А ще дуже-дуже привітні і шанують своїх гостей. На жаль, словами я не зможу це передати. Але дам вам одну пораду. Якщо ви колись зберетесь на гостини до Вірменії і потрапите на справжнє вірменське застілля, не забудьте взяти з собою ліки для печінки і шлунку. Там все дуже смачно, а між тостами проходить максимум 5 секунд (не хвилин, а секунд).
А ще у Вірменії дуже класний не лише коньяк. В них прекрасне вино. Цього я теж не знала.

А загалом, це був надзвичайний час. І хоча ця поїздка не була відпочинком, а мала суто робочий зміст з усіма витікаючими наслідками, трьох днів у Вірменії абсолютно достатньо, щоб закохатися у країну та її людей. І абсолютно мало, щоб повністю ними насолодитися.

Географія та економіка
Вірменія, або Республіка Вірменія, – високогірна країна, розташована на південному сході Європи. Не зважаючи на те, що географічно ця країна є частино Європейського континенту, вона не входить до складу Євросоюзу і наразі не заявила про подібні наміри.
Менш з тим, Вірменія є членом багатьох міжнародних об’єднань та ініціатив, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Раду Європи, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Азійський банк розвитку, Співдружність Незалежних Держав, Світову організацію торгівлі, Організацію чорноморського економічного співробітництва та Франкофонію. Вірменія є членом військового союзу Організація договору про колективну безпеку, але також бере участь у програмі НАТО Партнерство заради миру.
Разом з тим більше 10% вірменів, за даними міжнародних економічних досліджень, живуть за межею бідності. Вірменія – аграрна країна.

Аграрний сектор становить близько 40% ВВП країни. Крім того, провіднимигалузями вважаються машинобудування і металообробка, хімічна і нафтохімічна, кольорова металургія, виробництво будматеріалів, в тому числі на базі розробки родовищ різнокольорових туфів, перлітів, вапняків, граніту і мармуру. Понад 55% населення зайнято в сільському господарстві.

У світовій історії Вірменія згадується у контектсті конфлікту в Нагорному Карабасі – регіоні країни, що відійшов до складу Азербайджану, не дивлячись на те, що переважна більшість його населення – вірмени. Крім того, світову увагу країна отримала під час так званю «оксамитової» революції, під час якої відбулися масові демонстрації, що дозволили змінити діючого прем’єр міністра Сержа Саргсяна на опозиційного лідера Нікола Пашиняна.

Анна Горпинич,
“Панорама” №37-2018