ТАК ЧИ ЗАГОРЮЮТЬ ГОРЮНИ В ЇХ ГОРЮНОВСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Певні люди говорять, що історія має виключно циклічний характер, а кожен час має своїх героїв та своїх Геростратів. Водночас, саме ми як сучасники подій маємо моральне право оцінювати їхню роль впливу на прийдешні події. Один мій знайомий справедливо відмітив, що процеси справедливої суспільної децентралізації України носять націотворчий характер та дають цільовий вектор на майбутнє.

Читаючи опуси химерних творів, на даний час вже публіциста епохи Олеся Бузини «Тайная історія Украины-Руси», «Вурдалака Тарас Шевченко», «Докиевская Русь», ми постійно намагаємося піддавати сумніву ті історичні факти, які він мав можливість оцінювати з позиції стороннього критика, генеруючи при цьому ідеї про неповноцінність українства, його духовну збитковість та етнічну хворобливу недолугість.

Екстракція культурного поля України XVІІ століття та його інкорпорація у азійський світогляд тогочасної Московії, призвела до створення ілюзорного химерного відчуття з боку мордви, мері та чувашів про «теорію світового пупа». Відшліфована тими ж українцями-козаками вона стане об’єктом насмішок постєзуїтської Європи як ідеологема «Москва – Третій Рим». А тут ще і якось під ковзком «Переселення народів» не зрозуміло «випливли» чи то «горюни» чи то «горюющі».

Підняття проблеми штучного творення «совєцкого народа» сильно проникла в душі курських та московських істориків, що не може їх відпустити та «дєрже» під наркотичним угаром «єдиной семьи – народов-братьев»

Що могла як відповідь показати азійська Москва, яка прикриваючись соболиними шкурами «Потаму што Немытая Рассея», спроможна була красти та поїдати спадщину Орди.

Але й Орда в її пізньому періоді, як відмічає Льова Гумільов, теж була лише елементом цивілізації конфуціанського напрямку, яка цуралася московитів.

Перебуваючи у сталому делірійному стані Московщина могла лише напівсвідомо важким поглядом «озреть поля и реки», які хочеться хапнути безкоштовно, не повідомивши господаря.

Експансія саме української колоритної порубіжної культури спадкоємцями козацької старшини до Москви та Санкт-Петербургу змогла зцементувати «кубло лісових братів» та суттєво розширити територію «Велікой Рассеї».

Ядерний щит імперії, який кувався в Україні, житниця, яка харчувала всю недоІмперію – це лише невеликий перелік вкладу українців у територіальну стабільність Російської Федерації.

Поява різного роду товариств «Донбасовцев»-манкуртів, стогнучих над долею України викликає відверту огиду та стале бажання дати комусь по товстому нафтодоларову писку, який сунеться постійно не туди куди треба.

Але час є тим самим лікарем і метрономом, який оманливо наводить спокій та дає привід для роздумів вже в середині самої ж Росії.

Відзеркаленням інформаційної війни, яка постійно ведеться проти України «модними ботами» з Ольгіно, є соціальні мережі. Даний феномен соціальної інженерії перетворився на сміттєвий бак, де піаряться недолугі псевдоексперти та недопатріоти.

Бачачи недолугість політики вищого керівництва РФ у т.зв. «експорті свободи» на Донбасі у вигляді квазітерористичних структур «ДНР» і «ЛНР», в російському Інтернеті з блискавичною швидкістю з’являються «патріотичні» заклики населення Росії захистити їх же права від власної влади, яка віддає країну на поталу кавказькому елементу, голоду та «китайським братам».

Чи не цікавий для українця той факт, що політика уряду Татарстану щодо реалізації програм підтримки саме татарської мови, яка у розрізі демографічної кризи та другорядності реалізації федеральних програм ЄГ, має всі шанси стати подібною до есперанто, викликала штучну активізацію саме псевдоінтелігенського руху.

Але в цей же час цікаво, що ж відбувається в самій Росії? Як ставляться самі росіяни до таких експансивних дій власного президента? Сказати, що вони невдоволені, це майже нічого не сказати. Народ то залишився без нагляду та без опіки – «А это как гаварят в России повод як Бунту».

Саме Бунт є тією сентенцією, яка циклічно змінює верхи в країні «алюмінієвих огірків» та «парней из Нижнего Тагила». Самими ж росіянами створюються інтернет-ресурси, що підтримують та поширюють ідею територіального поділу РФ на народні республіки.

Як гриби після дощу ростуть – Курська, Брянська та Кубанська народні республіки, які вносять сум’яття в «неокрепшие голови патротінейджеров» та повільно хитають режим в Росії.

Крах Імперії не за горами, це лише мить витка історії і не нам його зупинити. Водночас, це привід розуміти, що Донбас – це перевірка української нації на міцність, можливість цементуватися та бачити свої майбутнє

Зараз Україна переживає не кращі свої часи, але цей відрізок дороги вона проходить з високо піднятою головою.

Слава Україні, Героям Слава!