Вікно Овертона

Вікно Овертона – це політологічний термін, який описує рамки спектра висловлювань політиків. Наприклад, є якась певна суспільна норма. І політики діють в межах допустимого, під цю норму, щоб не зашкваритись і не втратити виборця. Ну не зможе націоналіст виступити із захистом прав секс-меншин, навіть якщо сам він гей-націоналіст. Не може колишній регіонал не кричати «дєди ваєвалі», навіть якщо його дід був поліцаєм, як батько Януковича.

Концепція Вікна Овертона цікава тим, що вікно це можна розширювати, поступово змінюючи акценти у сторону, здавалося б, учора, недопустимого. Два приклади.

У нашому місті влада у конфлікті жителів і перевізників підтримує перевізників. Бо гроші не пахнуть, як казав мудрий Веспасіан. Але для того, щоб після хитрого конкурсу по маршрутам, на якому кинули місто, збільшити проїзд – застосовують метод Овертона.

Спочатку оголошується немислиме – перевізники порахували, що проїзд у маршрутці має коштувати п’ять гривень. Усі в шоці – як п’ять, у вас з мізками все норм? Як може бути п’ять? Коли ж вам хватить? І тоді – ціну після круглих столів і переговорів спускають до чотирьох. Цілуйте руки. Влада в інтересах жителів вмовила бариг не знущатися і поступитися. Перемога. І ми маємо забути дві речі. Перше – у місті якраз і є влада бариг. Друге – чотири – це і так багато. За дослідженням Андрія Крамченкова – тіньовий ринок маршрутних перевезень в Сумах близько 90 мільйонів гривень на рік. Це те, що виманили з наших кишень.

Другий приклад. Путін якось заявив немислиме, таке, що здавалося б, міг відморозити лише психічно хворий. Росія змогла б розгромити Гітлера без українців!!! І британців. І американців. І усіх інших. У іншій країні така спроба розширити вікно Овертона закінчила б кар’єру політика. Але у Росії специфічна ментальність. Русскіє весь час рятують світ. І їх за це ніхто не любить. Тому спіч путіна сприйняли ностальгічно-оптимістично 85% росіян.

І людям за поребриком, які думають, що вони розумні, ніякою логікою не втовчеш, що найкращим винищувачем у Червоній армії був українець Іван Кожедуб (63 літаки), а ще були брати Глінки, які на двох збили 90 літаків. Найкращими штурмовиками були українці Анатолій Недбайло та Леонід Біда. Найкращим танкістом, який завалив 52 німецьких танки, був Дмитро Лавриненко, найкращим снайпером (309 вояків) Людмила Павлюченко. Першим орденом вітчизняної війни нагороджений артилерист українець Іван Криклій за п’ять танків у одному бою. Кращим партизаном війни звісно був Роман Шухевич. А червоним партизаном – Сидір Ковпак. А командиром групи, яка підняла прапор над Рейстагом був Олексій Берест.

Але це не факти для тих, хто вірить у казки. Та що нам до них? Перемог нам усім. А 9-го травня згадати загиблих. Без пафосу і парадів.