РЕСПУБЛИКА ТОТАЛЬНОЙ ЛЖИ

Певні люди говорять, що історія має виключно циклічний характер, а кожен час має своїх героїв. Водночас, саме ми як сучасники подій маємо моральне право оцінювати їхню роль впливу на прийдешні події.

Читаючи опуси химерних творів, на даний час вже публіциста епохи Олега Бузини “Тайная история Украины-Руси”, “Вурдалака Тарас Шевченко”, “Докиевская Русь”, ми постійно намагаємося піддавати сумніву ті історичні факти, які він мав можливість оцінювати з позиції стороннього критика, генеруючи при цьому ідеї про неповноцінність українства, його духовну збитковість та етнічну хворобливу недолугість.

Екстракція культурного поля України ХVII століття та його інкорпорація у азійський світогляд тогочасної Московії, призвела до створення ілюзорного химерного відчуття з боку мордви, мері та чувашів про “теорію світового пупа”. Відшліфована тими ж українцями – козаками вона стане об’єктом насмішок постєзуїтської Європи як ідеологема “Москва – Третій Рим”.

Хто тільки з цього не сміявся – той же Константинополь з його бібліотеками та чистими вулицями, де турки лише вживалися до п’яти разів на день, чи той же Рим (Ватикан), який трансформував ідеї Відродження у мейнстрім двигуна Цивілізації.

Що могла як відповідь показати азійська Москва, яка прикриваючись соболиними шкурами “Потаму што Немытая Рассея”, спроможна була красти та поїдати спадщину Орди.

Але й Орда в її пізньому періоді, як відмічає Льова Гумільов, теж була лише елементом цивілізації конфуціанського напрямку, яка цуралася московитів.

Перебуваючи у сталому делірійному стані Московщина могла лише напівсвідомо важким поглядом “озреть поля и реки”, які хочеться хапнути безкоштовно, не повідомивши господаря.

Експансія саме української колоритної порубіжної культури спадкоємцями козацької старшини до Москви до Санкт-Петербургу змогла зцементувати “кубло лісових братів” та суттєво розширити територію “Велікой Рассеї “.

Ядерний щит імперії, який купався в Україні, житниця, яка харчувала всю недоІмперію – це лише невеликий перелік вкладу українців у територіальну стабільність Російської Федерації.

Поява різного роду товариств “Донбасовцев” -манкуртів, стогнуючих над долею Україн викликає відверту огиду та стале бажання дати комусь по товстому нафтодоларовому піску, який сунеться постійно не туди куди треба.

Але час є тим самим лікарем і метрономом, який оманливо наводить спокій та дає привід для роздумів вже в середині самої ж Росії.

Відзеркалення інформаційної війни, яка постійно ведеться проти України “модними ботами” з Ольгіно, є соціальні мережі. Даний феномен соціальної інженерії перетворився на сміттєвий бак, де піаряться недолугі псевдоексперти та недопатріоти.

Бачачи недолугість політики вищого керівництва РФ у т.зв “експорті свободи” на Донбасі у вигляді квазітерористичних структур “ДНР” і “ЛНР”, в російському Інтернеті з блискавичною швидкістю з’являються “патріотичні” заклики населення Росії захистити їх же права від власної влади, яка віддає країну на поталу кавказькому елементу, голоду та “китайським братам”.

Чи не цікавий для українця той факт, що політика уряду Татарстану щодо реалізації програм підтримки саме татарської мови, яка у розрізі демографічної кризи та другорядності реалізації федеральних програм ЄГ, має всі шанси стати подібною до есперанто, викликала штучну активізацію саме псевдоінтелігеського руху.

Але в цей же час цікаво, що ж відбувається в самій Росії? Як ставляться самі росіяни до таких експансивних дій власного президента? Сказати, що вони невдоволені, це майже нічого не сказати. Народ то залишився без нагляду та опіки – “А это как говорят в России повод як Бунту”.

Саме Бунт є тією сентенцією, яка циклічно змінює верхи в країні “алюмінієвих огірків” та “парней из Тагила”. Самими ж росіянами створюються інтернет-ресурси, що підтримують та поширюють ідею територіального поділу РФ на народні республіки.

Так не один місяць функціонує сайт “Московский народной республики” (freedommoscow.blog post.com), який відверто через Раду МНР засуджує як внутрішню (народовбивчу), так і зовнішню загарбницьку політику діючої влади. А це вже півкроку до номінації В.Путіна на “Х…ла”.

В силу диктаторського режиму Путіна такі народні організації та об’єднання не набирають широкого розголосу, але вони є, вони справжні (не в порівнянні з нашими “рейковими” групами у соціальних мережах), висловлюють дійсну волю народу Росії, котра пригнічується та засуджується керівництвом країни.

Як гриби після дощу ростуть – Курська, Брянська та Кубанська народні республіки, які вносять сум’яття в “неокрепшие голови патротінейджеров” та повільно хитають режим в Росії.

Крах Імперії не за горами, це лише мить витка історії і не нам його зупинити. Водночас, це привід розуміти, що Донбас -це перевірка української нації на міцність, можливість цементуватися та бачити своє майбутнє.

Зараз Україна переживає не кращі свої часи, але цей відрізок дороги вона проходить з високо піднятою головою.

Слава Україні, Героям Слава!