Зрада чи перемога?

Король вмер! Хай живе король! Фраза, колись виголошена герцогом Монморансі актуальна донині. Саме це відбулося минулої п’ятниці на сесії облради в Сумах. Тому усі вечірні кафе/ресторани були переповнені тими, хто пив «за здравіє», чи за «нє забудєм – нє прастім». Ну, або просто тому, що п’ятниця.

Обласна рада 35-ма голосами відправила у відставку Семена Салатенка, натомість тут же обравши Володимира Токаря. Про таку можливість заговорили ще з весни. Причиною було банальне – «хто в домі хазяїн». Основне – не контроль за фінансовими потоками. В області їх просто замало. Основна тема – призначення керівників комунальних підприємств і закладів. А накосячили по призначеннях і в адміністрації, і в раді.

Те, що процес відставки мав сценарій і режисуру – ясно. Але довго це не вдавалося. Деякі актори грали не за текстом, хтось вимагав у режисера інших ролей і надбавок. Дуже багато депутатів хотіли зміщення Салатенка. Але багато з тих, кому Семен не подобався, водночас не хотіли робити такого подарунку Миколі Клочку.

Проте, Семен Павлович підставився на рівному місці – влізши в черговий місцевий касетний скандал. Коротко: – наїзд на лікаря-нарколога з вимогою підмінити дані експертизи по спійманому поліцією нетверезому водію, який є одночасно другом голови ради. Це не стане доказовою базою в можливій справі по корупції. Проте, скандал додав аргументів тим, хто хотів завалити Салатенка.

Висновків ми можемо зробити кілька.

Не можна недооцінювати опонента. Володимир Токар вже колись звалив В’ячеслава Шапошніка, будучи правовірним членом «Батьківщини». А це доводить, що він досвідчений майстер кулуарних комунікацій.

Треба врешті-решт зрозуміти, що сучасний стан технологій дозволяє слухати і писати опонентів приватно, або маючи канал зливу в службах. Говоріть приватно, на березі річки, голими. Або не говоріть того, що можна використати проти вас.

Хто коли ким був – нічого не важить в місцевій політиці. Ну був колись Брут цезаріанцем, потім помпеянцем, потім знову цезаріанцем, а потім зарізав Цезаря. І що? Поки електорат голосує за місцевих політиків за принципом «аби Юлін», чи «аби Пєтін» – нічого не зміниться. Місцева еліта бігає з фракції у фракцію. Колишні союзники з часом вчаться ненавидіти один одного. І тільки колишні регіонали, як буддисти, сидять на березі і чекають, коли річкою пропливуть трупи майданівців.

Гучна після-сесійна заява фракції «Батьківщини» про те, що, мов, готуйтеся, ми будемо слідкувати, щоб бюджетні гроші не тирили – «уміляє». Адже найбільше бюджетних грошей в області проходить по казначейських рахунках міста Суми (прогнозовано лише бюджет розвитку міста у 2017 році буде понад 1 мільярд грн.), що повністю контролюється «Батьківщиною». Я цікавлюсь – це обласна фракція «Батьківщини» робить попередження міській владі від «Батьківщини»? Чи це «понти для прієзжіх»?

Позитив у тому, що тепер, можливо, не буде протистояння між гілками влади. І ми нарешті побачимо конструктивну роботу?

І основне. Зрада чи перемога відбулася в сесійній залі залежатиме від того, як хто про це розкаже електорату. Хто більше бабла занесе на місцеві телеканали (UA:Суми не рахуємо). А життя складне. По-секрету повідомляю. Якби місцеві вибори були завтра, фракції «Батьківщина» у області і місті іще б побільшали. Не спішіть списувати Семена, поки жива Юля.