Наше свято
Для мене це свято пахне димом і мастилом, фаєрами і димовухами. Лиш зараз у повітрі менше небезпеки, а у крові адреналіну.
Колись нас намагалися заборонити. Нас намагалися зупинити. Нам кричали «Фашизм нє пройдьот!». Але ми пройшли. І ми – йдемо!
Вчора я розповідав молодорухівцям як пасіонарії змінюють світ просто на наших очах. У 2005 році у Києві 14 жовтня відбулася перша масова хода. У 2006 році – перша смолоскипна хода у Сумах. Згодом – у багатьох інших містах. Це дійство завжди супроводжувалося сутичками з комуняками чи ментами і закінчувалося не тільки «Молитвою українського націоналіста», а і відкритими кримінальними справами.
Суспільство було вражене від такого епатажу. Спочатку нас не сприймали, називали радикалами і маргіналами. Потім змирилися з нашим існуванням. А через 10 років влада була змушена визнати 14 жовтня державним святом – Днем захисника України. Це перше свято, відвойоване нами і яке поступово стає справді народним. Маленькими кроками, з помилками, перепонами і саботажем, але все ж ми таки будуємо таку Україну, яка є у наших мріях і мріях наших попередників. Справжні перемоги ще попереду!
Вітаю всіх причетних! Бандера – наш Герой, Покрова – наше свято!
Фото: 14 жовтня 2006 року. м. Суми.