Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Зрада-зрадонька

64

Телеграм Для Зрадників / Патріоти З Партії Регіонів / Деркач, МП та Казачки / Занадто Балакучі Патріоти

Кібер-поліція створила Телеграм-канал чат #колаборанти_Сумщини. Там, пишуть люди, є вся інформація про виявлених зрадників. Очевидно, про тих, кого було на даний момент арештовано і кому пред’явлені звинувачення. Але поки що не засуджено (до цього пікантного моменту ми ще повернемося). Але поки що давайте по порядку.

Можливо, ви здивуєтеся, але соціальна мережа «Телеграм» – продукт, за яким стоять громадяни російської федерації. Саме тому особисто я не користуюсь даним ресурсом. І не тільки через принцип «не купувати російське», а й через міркування безпеки. Кілька років тому було гучно розказано, що цим російським громадянам погрожувало фсб, тож їм довелося виїхати за кордон, і вже там вони створили «Телеграм». Можливо, так воно й було. Але я однак не вірю у гарні історії хороших рускіх. Тому «Телеграм» для мене – табу. Один раз дав слабину, щоправда, – зареєструвався у березні, на самому початку вторгнення, коли повернувся до України, бо по роботі всі користувалися, потрібно було бути «у групі». Але потім видалився. До речі, найбільше дезінформації надходить, за моїми спостереженнями за користувачами соціальних мереж, саме через «Телеграм». Але це так, до слова, роздуми непрофесіонала. Сподіваюся, кібер-поліція знає, що робить.

Тепер про виявлених та невиявлених зрадників. Потенційно росію у нашому регіоні до вторгнення підтримували до 20-25% населення. Цифри беру з результатів голосування за «Партію регіонів» (наразі ОПЗЖ і інші відрижки) та «Наш край» на виборах. Звісно, далеко не всі з тих, хто голосував, були за об’єднання з рф, проте, ідеологія цих партій однозначно побудована на дискурсі зближення з росією, ностальгією за СРСР та іншими тезами, що прямо чи криво ставили під сумніви незалежність та існування України.

Проте бомби, снаряди та міни, що почали падати на голови, значно прорідили лави прихильників росії на Сумщині. «Не на таку росію ми чекали!», – класична фраза людей, що опинились під окупацією на півдні України. Але це стосується у такій же мірі прихильників «руского міра» і на інших окупованих (а нині звільнених) територіях.

Але й зрадників, для кого бомби та снаряди, що вбивали мирних мешканців, видавалися закономірною помстою українцям за їх українство, залишилося у достатній кількості. Безпосередньо у Сумах вони потрапили у дуже неоднозначну ситуацію. Місто не було окуповано, натомість, було практично повністю блоковано росіянами. І разом з громадянами, які підтримували Україну, у місті залишилися заблокованими і потенційні колаборанти. Якби росіяни встановили у місті свій триколор та окупаційну владу, ми б, напевно, побачили ці згуртовані ряди прихильників путіна біля будинку ОДА з прапорцями рф. Але сталося так, як сталося, і їм довелося шукати своє місце під сонцем.

Ми навіть не говоримо наразі про тих, хто голосував за «Партію регіонів» і їздив на Антимайдан, тобто про тих, кого називають «прихильники». Бо є й більш очевидні персонажі. Ті, хто останні 30, 20, 10, 5 років відверто підтримував проросійські наративи, ті ж самі депутати ОПЗЖ, газета «Ваш шанс», служителі церкви РПЦ (МЦ), діячі сумської культурної богеми і т.п. І коли місто заблокували, перед ними замаячила дуже погана перспектива – бути викритими, а то і фізично знищеними. Бо арештовувати їх ніхто не збирався, у спецслужбах, поліції, прокуратурі та судах вони мають дуже міцний «дах», що не «протік» навіть за таких трагічних обставин. Тому ці люди дуже швидко і публічно полюбили Україну, аж навіть дійшло до того, що деякі записалися до ТрО і отримали зброю. Не кажучи вже про волонтерську допомогу та інші діяння на благо України.

Деякі популярні сумські політологи, щоправда, стверджують, що серед діячів «Партії регіонів» (ОПЗЖ і відрижки) у Сумах немає ідеологічних послідовників Януковича, і перебування цих достойників у лавах проросійських партій – комерційний хід, щоб отримувати грошенята з бюджету і впливати на рішення місцевої влади. Можливо, там і є такі, хтозна. Але особисто я дотримуюся думки, що порядна україноцентрична людина до лав таких партій не вступить. Та й хто сказав, що корупцію не можна поєднувати зі зрадою? Швидше, вони йдуть пліч-о-пліч. Корумпованого чиновника чи депутата значно простіше завербувати.

Тут важливо сказати одну річ про принцип діяльності російської розвідки. Їх агенти можуть працювати ким завгодно і де завгодно. Ті, про кого згадано вище – лише вершина айсбергу. Не варто забувати, що за часів СРСР кожен п’ятий, за неофіційною статистикою, громадянин або був сексотом КДБ, або був підданий тиску зі сторони КДБ із вимогою стати таким. Архіви КДБ, на відміну від інших країн соціалістичного табору, Україна не розкрила. Тут, напевне, варто згадати про Андрія Деркача – нещодавно його офіційно оголосили російським агентом. Тобто українські спецслужби просто сказали вголос те, про що всі давно знали. Про що заявили офіційно американці ще рік тому, вказуючи, що Деркач діє в інтересах росії і є агентом фсб. Це якось вплинуло на його долю? Хіба що з початком війни. Проте люди, афільовані з Деркачем, продовжують перебувати у владі. Та ж сама Олена Мельник досі працює начальником управління Сумської ОВА. Те ж саме стосується депутатів партії «Наш край», яких Деркач привів до Сумської обласної ради. Звісно, навряд чи ви побачите їхні історії у Телеграм-каналі кібер-поліції про зрадників. Упевнений, більших патріотів, ніж вони, ви на Сумщині наразі не знайдете.

Газета, засновники якої – неприховані антиукраїнці, що підтверджує редакційна політика десятка останніх років, тепер пише українською патріотичні тексти. Допускаю, що журналісти, які залишились працювати, роблять це цілком щиро. Але не допускаю ні на мить, що люди, метою яких завжди було знищення України, а ненависть до української мови – нормальним станом, різко змінили свої погляди.

Московський патріархат, як відомо, теж зробив «хід конем» – заявив про свою незалежність від РПЦ. Але чи змінила війна щось у поглядах тих, хто довгі роки займався антиукраїнською пропагандою у церквах та медіа? Чи полюбили вони Україну і розірвали багаторічні зв’язки з шовіністськими антиукраїнськими організаціями росії?

Тут, напевно, ми почуємо голоси, що не потрібно зараз сіяти розбрат і шукати ворогів. Мовляв, нам потрібна єдність. Очевидно, саме такою логікою керуються і в ОП, коли в ефірі загальнонаціонального марафону (та на інших телеканалах, що фінансуються з бюджету) працюють переважно журналісти з каналів Медведчука і Мураєва. Бо, за версією ОП, підступний напад путіна і «Іскандери» кардинально змінили проросійські погляди цих людей та підхід ганебної торгівлі своєю професією. Вибачте, не вірю.

Не вірю тим діячам культури та журналістики у Сумах, які довгі роки займалися пропагандою СРСР та російського контенту, сіяли зневіру, маніпулювали суспільною думкою, а тепер пишуть патріотичні пости у соцмережах і талановиті вірші про літаки. Ну, а казаки? Як же можна забути про всіх цих лампаснутих у папахах, які водили хороводи навколо церков під хоругвами МП і друкували свої антиукраїнські дописи у тих же газетах?

Але це також занадто очевидні кандидати на зрадників. Тепер їм не залишається нічого іншого, ніж якомога гучніше любити Україну. Не заздрю їм. Це корисні ідіоти, яких довгий час у темну використовувала москва за допомогою культури, літератури, музики, релігії та інших брязкалець, на які так падкі творчі люди. Можливо, хтось із них дійсно прозрів. Але я б не був аж занадто оптимістичним.

Цікава, до речі, доля одного з апологетів «руского міра» в Сумах Ігоря Н. Багато років цей, приємний на вигляд, освічений і забезпечений чоловік просував «царсько-гусарську» тему, а незадовго до війни наблизився до партії Мураєва. Під час окупації поїхав до Тростянця, за словами близьких, щоб врятувати товариша, але зник без вісті. Згодом у центрі Тростянця знайшли згорілий джип із останками людини усередині. Джип начебто належав Н., але так це чи ні, кому належать останки, невідомо. Рідні досі розшукують зниклого.

Для всіх цих людей, що свідомо чи не свідомо працювали на прихід «руского міра», в Офісі Президента придумали концепцію, яку оголосив у інтерв’ю керівник ОП Андрій Єрмак. На запитання журналістки про зірвану операцію проти «вагнерівців» та інші неприємні прокремлівські речі, що мали місце, Єрмак сказав приблизно таке: «Не важливо, що ти робив і ким був до 24 лютого, важливо те, що ти робиш зараз». Насправді, дуже приємна формула, яка з першого погляду викликає симпатію. Мовляв, і насправді, яка різниця? Головне, що зараз робиш, інше – пусте. Не пусте. Бо такий підхід повністю розриває причинно-наслідкові зв’язки. Бо війна почалася не просто так, а через низку подій останніх років. У тому числі, і через публічну позицію українських промосковських корисних ідіотів, які цю війну буквально кликали. І не може бути так, що наша історія, історія наших минулих життів тепер перекреслена. У жодному разі. Хоча дійсно, нам здається, що кожен зараз проживає якесь інше життя, і фраза: «Це було в іншому житті», зрозуміла й близька. Бо війна – це дійсно інше життя, навіть не життя, а битва за життя. Але ми мусимо бути свідомими того, що наше життя – нерозривне, воно є цілісним, і мир – це не просто спогади, це роки, нами прожиті. І перекреслювати їх не варто, більш того, небезпечно. Бо саме та частина нашого життя і дає нам сили жити і боротися під час війни, саме там виплекані наші цінності, погляди та любов.

Насправді ж тоді, для чого піднімати цю тему? Розбрату і так вистачає, а агентів мусять ловити СБУ. Деркача ось викрили. Відповім – бо про такі речі не варто забувати і варто говорити. І ще – мусимо бути пильними. Без шпигуноманії, звісно. Але ж є елементарні речі. Просто, можливо, менше писати у соціальних мережах про те, хто, де, як, скільки і кому? Бо звіти ж можна і у приватні повідомлення відправляти. Достатньо почитати соціальні мережі, і стане ясно, чого не вистачає ТрО або підрозділу ЗСУ, яку вони мають чи не мають зброю, мобільність, підготовку, де хто базується (по фотографіях у соцмережах волонтерів або самих бійців часто можна встановити локацію). Словом, вислів: «Болтун – находка для шпиона», як писали у радянські часи на плакатах, можна переформувати у такий: «Патріотично налаштований і дуже активний користувач соцмереж, трохи дотичний до волонтерської допомоги – найкращий інформатор».

У чому сила і суть законспірованого агента КДБ? У тому, що він має карт-бланш. Він може бути патріотом, носити вишиванку, може і буде товаришувати з учасниками АТО, може бути волонтером, може стати до лав ТрО (у Василькові був такий випадок – російський агент, місцевий мешканець, під час бою розстріляв у спину до десятка ТрОшників), може навіть стріляти у росіян, одним словом, чесно воювати за Україну. Але лише до того моменту, поки не отримає наказ зробити свою важливу роботу, яку може зробити тільки він. Звісно, всіх агентів викрити неможливо. Та й насправді – таких глибоко законспірованих можуть викрити хіба що спецслужби.

Але люди також багато чого можуть насправді. Будьте пильними. До нових зустрічей.