Зміна диспозиції

До Чого Нам Іран / Що Було Б, Аби / Війна, Що Вигідна Усім / Прогноз На Три Роки

Не так уже й давно здохлий владімір вольфович жириновський пророкував, що Третя світова почнеться з нападу США на Іран. А хтось дуже розумний три року тому казав мені, що напад росїї на Україну – це в глобальному геополітичному сенсі насправді є історія про Іран. Тобто, всі ці дії глибоко між собою пов’язані і є пазлами одного стратегічного плану.

Як стає наразі зрозуміло, удари Ізраїлю і навіть бомби, скинуті США на об’єкти, задіяні у виготовленні ядерної зброї, не дали бажаних для нападників результатів. Принаймні, МАГАТЕ говорить про те, що Ірану не знадобиться багато часу, щоб відновити втрачене і продовжити збагачення урану і створення ядерної зброї. Тому Іран заявляє про перемогу і відкидає можливості перемовин. Тому Трамп так нервує і ініціює заборону передачі Сенату секретної інформації по результатах бомбардування. Тобто нічого ще не закінчено і нічого не вирішено. Іран продовжить свою ядерну програму, але вже з усвідомленням, що жодні бомби не можуть їм завадити. Окрім ядерних, звісно.

Ядерна зброя потрібна Ірану для однієї мети – стерти з лиця землі державу Ізраїль. Бажано, разом із усіма людьми, які там мешкають. На сьогодні – це їхня головна мета. Державна місія. Нагадаю, що Іран – країна, більшість населення якої сповідує іслам шиїтського напрямку. Керує країною релігійний лідер, хоча там є і президент, і парламент, та останнє слово завжди за Аятолою.

З іншого боку, Іран побачив, що жоден удар по Ізраїлю не залишиться без відповіді США. І удар по Ізраїлю ядерною зброєю значитиме удар такою ж зброєю від США по Ірану. Так це чи ні, але це точно – та межа, переступивши яку, світ зануриться в темряву.

А що ж із нашою війною? Війною, яка забирає життя наших людей і руйнує наші міста і містечка? Як довго їй тривати, чим би вона не була – війною росії за відродження імперії, війною путіна за своє історичне безсмертя чи банально – війною російських олігархів на чолі з верхівкою кдб за додаткові економічні та людські ресурси для здійснення подальшої експансії.

Варто зазначити, що з моменту початку Широкомасштабного вторгнення цілі і умови у ворога та українських союзників суттєво змінилися.

Війна з незначним просуванням ворога по всій лінії фронту, масовими повітряними атаками – так все мусило бути не у 2025-му році, а в 2022-му, від самого початку. Уявіть собі, наскільки все мало б інакший вигляд, якби тоді українська армія стримувала наступ ворога (чисельністю, до речі, значно меншою, ніж вони воюють зараз). Україна б не втратила південь, не випустивши ворога з Криму, а, значить, не втратила б Маріуполь, який міг би тримати оборону, не перебуваючи в оточенні, дуже довго.

Мовчу вже про Мелітополь, Херсон. Не було б наших нищівних втрат при наступі 2023-го року, бо не було б потреби відбивати окуповані території. Скільки б війська ми зберегли?! Але за чиєїсь волі сталося так, як сталося.

Щоправда, говорять, що в України не було тоді стільки війська, щоб захистити всю лінію фронту. Та насправді це не зовсім так. За чиєїсь волі це військо було розведено, розсіяне і не готове.
Тож зараз ми там, де ми є.

Але ці три роки показали, що Україна могла, за належної підготовки, дати достойну відсіч ворогу у 2022 році і не дозволити тому дістатися майже до Києва. Більш того, могла і може воювати значно більш ефективно, отримувати більшу допомогу від союзників і більше співчуття від нейтральних країн. Ефективніше працювати в контрпропаганді, роз’їдаючи імперію зсередини. Послідовно і справедливо залучати своїх громадян до оборони країни.

Проте переважна більшість людей не розуміє і не ніколи не зрозуміє послідовності і логіки цих подій та їхніх наслідків. Тому Україна і надалі потерпатиме, втрачатиме території і …і битиметься.
Такий прогноз.

росії вигідне продовження війни і не вигідне перемир’я чи мир. Чим далі росіяни протиснуться, тим більше по факту відіжмуть собі територій. Є кілька прогнозів, де можливо їх зупинити: від розвалу росії на шматки (над цим працюють) і кордонів 1991 р. військовим шляхом, що не реально за даних обставин і ресурсів України, до знищення України як держави, тобто повної військової перемоги росії з окупацією аж до західного кордону (що не виглядає поки що реальним у найближчі роки).

Західні аналітики віддають перевагу варіанту, який передбачає щось середнє: встановлення демаркаційної лінії зі створенням санітарної зони десь 100-120 км від лівого берега Дніпра на схід. Чи захоплена буде Одеса, питання відкрите. Але за такого розвитку Харків, Суми, Полтава будуть втрачені. Десь 3-4 роки війни дають на це. Деякі говорять, що 3-4 – оптимістичний варіант, все може статися значно швидше, якщо не відбудеться жодних позитивних змін у мобілізації та організації захисту повітряного простору. Бо сьогодні летить 500 «шахедів» і 50 ракет, а завтра полетить 1 000 «шахедів» і 100 ракет ніч через ніч.
Але Європа і США з усіх сил намагатимуться зберегти Україну як стримуючу територію і українців як людей, які кладуть свої життя на те, щоб знищувати ресурси росії.

Європі потрібно десь три роки, щоб переозброїтись, окопатися і підготувати армії та цивільне населення до війни з росією.

США потрібно тримати росію на дистанції від прямої військової допомоги Ірану. Очевидно, що це може вирости в мовчазну угоду: США не допомагає Україні, росія – Ірану.

Китай насолоджується своєю вигідною позицією: отримує дешевше газ та нафту, продає росії товари подвійного призначення та має під рукою досвід бойових дій та випробування всіх передових воєнних технологій.

Тобто, всі ці великі політичні гравці наразі прямо зацікавлені, щоб війна в Україні тривала.
Чи є в Україні люди, які також зацікавлені у продовженні війни? Звісно, що так. Це люди, які збагачуються за рахунок екстремальних ситуацій. Їх дуже багато і вони знаходяться скрізь: у політиці, у війську, місцевих ОВА, у правоохоронних органах тощо. Нічого незвичайного в цьому немає. Під час будь-яких війн у будь-яких країнах були люди, які наживалися на чужому горі. І навіть під час Другої світової, і навіть під час Великої вітчизняної, як її називали, навіть в Радянському Союзі. Різниця тільки в тому, що в ті часи таких людей, якщо ловили на злочині, розстрілювали або судили. А в сучасній Україні з них наче з гусака вода, тобто, живуть пречудово і насолоджуються накраденим. Важко за таких обставин закликати людей до патріотизму і захисту країни. Хіба силовими методами.

Бережіть себе. До нових захоплюючих зустрічей.