Життя після війни: історії перемог сумських атовців у мирному житті (Фото)

«А потім розпочався Майдан, і…» – так зазвичай починається розповідь тих, чиє життя розділилося на «до і після». Вони не «втомилися від війни», як багато з тих, хто знає про АТО тільки зі стрічки новин. Вони зберегли оптимізм, почуття гумору, бажання допомагати іншим і навчилися використовувати набутий досвід у повсякденному житті. «Панорама» розпочинає цикл історій атовців, які після повернення на «цивілку» заснували власну справу чи новий цікавий проект.

StaraMala та її команда
Раніше при слові ветеран ми уявляли старого воїна, який щорічно ходить на парад з букетом гвоздик. Але сучасність змінює стереотипи. Сумчанин Максим ГРОМОВ потрапив до зони бойових дій прямо зі студентських лав, не встигнувши закінчити 6-й курс Харківського авіаційного інституту. Був призваний як офіцер запасу в четверту хвилю мобілізації і 17 місяців виконував бойові завдання в гарячих точках, командуючи ротою.

После ротації закінчив навчання у вузі і, отримавши диплом, повернувся у Суми. Став на облік до Сумського міського центру зайнятості, а згодом отримав виплату на започаткування власної справи. Зараз він фізична особа-підприємець і займається ремонтом автомобілів. До речі, машини Максимові подобались завжди, але саме у зоні АТО він здобув досвід їх ремонту та обслуговування. Хто ж така StaraMala та як вдалося стати пілотом, але не у небі, а на гоночних маршрутах, Максим Громов розповідає з посмішкою та іскорками в очах.

– У 2008 р. батьки допомогли моєму другу Олексію САХНО придбати стареньку «Волгу» ГАЗ-24. Машина чесно відпрацювала рік, потім зламалася і наступні сім років просто стояла і тихенько іржавіла. Чотири роки тому ми вирішили її реанімувати, подарувати їй славу гоночного автомобіля і нове грайливе ім’я – StaraMala. У складі екіпажу нашої малої – штурман Дмитро ЗІНЧЕНКО, власник «Волги» Олексій САХНО, я та наші друзі із автомайстерні.

Наша перша поява на Харківському раллі була феєричною – ще по дорозі до культурної столиці у нас зламався стартер, і після кожної зупинки StaraMala заводилася зі «штовхача». Так само було і на старті гонок – організатори допомогли нам завестися, і ми поїхали підкорювати швидкісні змагання. Раллі третьої категорії – це гонки по дорогам загального користування, їх проводять для так званих old car’ів, тобто старих автомобілів. Сама гонка нагадує квест, тобто треба прибути із пункту А в пункт Б за час, визначений для категорії твоєї машини, є ще швидкісні треки та ділянки дороги, де результат залежить виключно від майстерності пілота. (Пілот — те ж саме, що і гонщик, водій гоночного автомобіля). На цьому раллі ми безперечно були зірками – фінішували другими з кінця і тільки тому, що машина, яка посіла останнє місце, потрапила у невеличку ДТП. Учасники гонок та організатори посміялись і вирішили, що ми більше не приїдемо. Але StaraMala – гонорова особа, і так просто не здається. Ми її постійно ремонтуємо та вдосконалюємо. І ясна річ, що почали ми з технічної оснастки, а не з «макіяжу». Для когось наша крихітка виглядає так собі – десь на кузові плями іржі або дірки у дверцятах. Але для нас вона – красотка. І до речі, наша любов взаємна, бо StaraMala піклується про нас майже, як жінка. Наприклад, ні разу не зламалася посеред чистого поля. Нам завжди вдається доїхати до населеного пункту, де її можна відремонтувати.

Особливість її зовнішності в тому, що вона майже повністю вкрита наліпками з гонок, у яких ми брали участь. До речі, гонок у нашому активі вже 15. Перед кожним раллі організатори видають спеціальні наліпки – з номером учасника та спонсорські. Після завершення їх, як правило, знімають, а ми вирішили, що наліпки стануть нашою фішкою і своєрідною біографією. До речі, ми започаткували новий тренд – участь у раллі та у фестах-виставках на зовні непрезентабельному авто. Раніше нікому і в голову не приходило приїхати на тачці з дірками у дверцятах. Учасники аж «вилизували» машини до блиску. А який же це тоді old car? Організатори гонок у Києві спочатку робили нам зауваження щодо зовнішнього виду малої, колись навіть намагалися не допустити до участі у змаганнях. Але, дивлячись на нас, інші учасники, особливо молодь, стали приїжджати на гоночні заходи на таких же, як у нас, машинах. Тобто це стало модним. До речі, харків’яни зразу ж оцінили наш стиль коли ми приїжджаємо, жартують: «О, у вас нова дірка з’явилась».

Влітку традиційно проводиться всеукраїнська гонка «Зіркове раллі», коли із обласних центрів до Одеси вирушають автомобілі по певному маршруту. В 2017 р. на «Зірковому раллі» ми отримали у загальному заліку друге місце, а в своєму класі – перше. Приємно, коли ти посів призове місце на своїй крихітці, а хлопці на більш «юних» Mitsubishi Lancer залишились позаду.
У позаминулому році ми перемогли у так званому добовому раллі і встановили рекорд України в кільцевій гонці по дорогам загального користування. По Києву ми проїхали 540 км. Добова гонка стартує о 12 годині дня і закінчується опівдні наступного дня або ж,коли одному з учасників вдалося проїхати десять кругів по маршруту раніше визначеного часу. Найдовше ми долали коло за три години, а найшвидше – за 41 хвилину вночі. Наш екіпаж першим фінішував о 4-й годині ранку.

У гонках хочеться брати участь частіше, але стримує матеріальний фактор. Підготувати машину до змагань коштує 2-3 тис. грн. Приблизно стільки ж потрібно заплатити за участь, плюс певна сума на те, щоб дістатися до місця проведення гонок. У майбутньому плануємо брати участь у дрифтах – це такі красиві піруети та швидкісні повороти в контрольованому заносі.

Нещодавно придбали ще одну «Волгу» і зробимо з неї кабріолет, тобто автомобіль зі складним дахом. «Чаклувати» над нею будемо взимку. До речі, «Волг» – кабріолетів на пострадянському просторі одиниці. А ще у нашій ретроколекції є радянський рафік «Швидка допомога», який також хочемо відремонтувати та оснастити, щоб він виглядав, як у свої молоді роки. Минулого тижня цей красень брав участь у масштабному всеукраїнському технічному фесті Old Car Land.

Намагаємося зробити наших малих популярними – запустили аккаунт в Instagram и групу у Facebook, а також працюємо над створенням каналу на YouTube.

У наступному номері читайте історію Олега Литвиненка, який започаткував музей історії АТО та планує втілити проект, аналогів якому поки що немає в Україні.

Ксенія Соболєва
Панорама №41-2019