За/Зе

Не так страшна поява тих статей у закордонних виданнях, як те, що написане там – правда. Уявляєте? І цю правду нам повідомляють з далеких америк, а не в «Телемарафоні єдності». Парадоксик.
Про що наразі йдеться? Матеріал про Зеленського і оглядова колонка Залужного про ситуацію на фронті плюс інтерв’ю. Про Зеленського написано дуже мало компліментарного, швидше, треба розуміти, якщо вірити матеріалу, що президент знаходиться у кризі і на кризі. У кризі психологічній, тобто неправильно оцінює ситуацію як на фронті, так і всередині країни. На кризі – тому що навколо вода і немає людей, які можуть говорити з ним на рівних на серйозні теми, а не те, що він хоче чути.
Натомість Залужний оцінює реальну ситуацію на фронті, визнає свої помилки і говорить про патову ситуацію, коли жодна із сторін не може завдати вирішального удару (тут, щоправда, є сумніви. Багато хто говорить, що скоро кацапи нанесуть такий удар по Авдіївці, де наші підрозділи можуть опинитися в оточенні).
У більшості людей, які звикли до офіційних повідомлень, що на фронті все окей і скоро, вслід за шашликами на 9 Травня, будемо пити каву в Криму, обидві статті викликали справжній шок. По-перше, хтось посмів критикувати їхнього кумира – президента Зеленського. Величезна кількість людей і досі вірить в геній цієї людини, а не фактам, що ще раз говорить про величезні проблеми з адекватністю українського суспільства. По-друге, на фронті, як виявилось, якщо не дуже погано, то не гарно – точно. Звільнено лише 17 кв км на півдні, бої за Бахмут та Авдіївку, 48 тисяч загиблих воїнів за поточний рік, не рахуючи зниклих без вісті та полонених. Треба визнати – і Залужний це визнає – контрнаступ провалився. Планували рухатися в бік Азовського моря зі швидкістю 30 км на добу. Але недооцінили противника. Перш за все, мінні поля, бетонні укріплення, систему окопів та бліндажів. Між іншим, кацапи не зупиняються і будують на захоплених територіях подібні споруди майже одразу, не гаючи часу. Щоб було, куди відходити, раптом що, щоб було, де чекати на ротацію, приймати поранених тощо. Можете запитати у тих, хто не фронті, чи будує щось подібне ЗСУ? І ми бачимо, до чого приводять пихатість і тупа радянщина, а то і пряма зрада: зібрали найкращих бійців зі 128-ї бригади для шикування на нагородження на День артилериста – і точно туди прилетіла російська ракета. «Іскандер», не артобстріл. Тобто знали, чекали, мали координати. А той, хто це організував, вивів людей на відкрите місце… Дуже схожа історія з тією трагедією, що трапилася з 9-ю батареєю 27 Сумського артполку 2 вересня 2014 р. Коли знали, що може бути, але однак…
Так от, не так страшні ці матеріали в закордонних медіа для України, бо в них написано те, що написано, і нічого більше. А страшно те, як на них відреагували в офісі Зеленського. Спочатку зібрали в студії 1+1 політологів, які довго розказували відсутньому там Залужному та іншим військовим, як правильно воювати і хто в домі хазяїн. Потім заступник Єрмака Жовква, нарядившись у військову форму з шевронами (він що, служить десь? Воює? Хіба числиться) розповів, що на фронті все не так погано. Очевидно, теж знає краще за військових. Потім сам Зеленський, можна сказати, наїхав на статтю Залужного. А потім сталося найгірше: Зеленський без узгодження з Залужним звільнив з посади командира сил ССО. Перед тим той генерал дав перше своє інтерв’ю, з якого слідує, що багато з чого, чим невтомно хвалився перед публікою начальник ГРУ Буданов, насправді є здобутками і перемогами інших людей. Незручно вийшло. Можна сказати, зламало гру Офісу президента, який зробив із начальника ГРУ медійну персону (з якою метою? Політичною, перш за все).
Тож очевидно, що між Зеленським і Офісом президента (читай – Єрмаком), з одного боку, і Залужним і військовими, з іншого, виникло, м’яко кажучи, непорозуміння. Про певні подібні моменти шепотілися і раніше, але зараз це очевидно і публічно.
І дуже небезпечно для України.
Далі Зеленський озвучив тезу, що прямо протирічить концепції Залужного, викладеній у матеріалі: ми змінимо стратегію, і українські бійці швидко побіжать уперед.
І це також дуже небезпечно для країни. Не зміна стратегії і не чергове очікування легких перемог та зневага до важких втрат. Хоча втрати можуть бути тяжкими і не відновлюваними. Лякає насамперед те, що, видається, Зеленський тепер сам вирішив командувати ЗСУ. Тобто зробити такі призначення в командуванні, які б забезпечили йому теплу ванну для всіх його рішень. Так само, як це зроблено в Офісі президента з політичними та економічними рішеннями. Зеленський почувається комфортно і велично.
Але, як бачимо, за кордоном ця історія минула. Веселий і по-бойовому налаштований президент України, вдягнутий в хакі, перестав вражати уяву як міжнародних лідерів, так і пересічних громадян (в меншій мірі). Бо ніхто не любить, коли його дурять.
І вся ця історія з протистоянням Зеленського і Залужного, багато в чому штучно створена і ініційована Офісом президента, може погано закінчитися для країни уже в найближчій перспективі. Як повідомляють, Зеленський усно віддав розпорядження готуватися на 31 березня 2024 р. до виборів президента. Верховну Раду переобирати немає сенсу – там є своя безвідповідальна більшість, яка підтримає будь-яке рішення Офісу президента (не пишу тут навіть Зеленського, бо не маю впевненості, що він самостійно приймає остаточне рішення). А от переобратися на другий термін Зеленському вкрай необхідно, щоб тримати під контролем те, що він залишить від країни, керувати процесами і уникнути необхідності відповідати на неприємні запитання, чому так сталося на початку війни, що ми віддали південь і північ і ледь не віддали Київ?
Можемо сподіватися, на мій погляд, в цьому конфлікті хіба на честь і витримку Залужного. Четвертий рейх мусить бути зруйнований. Україна переможе. Про призначення Міського військового адміністратора напишу в наступному номері.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.